зварювання
ЗВА́РЮВАННЯ, я, с., техн.
1. Дія за знач. зва́рювати і зва́рюватися.
На авіаційному заводі, де будують літаки.., здавна відчували брак чистого кисню для зварювання (Трубл., І, 1955, 132);
Обидва куски його [гака] мали на собі сліди невдалого зварювання (Сенч., На Бат. горі, 1960, 13).
2. Спосіб з’єднування металевих (рідше пластмасових і скляних) частин шляхом розплавлення країв, які з’єднуються.
Важливе значення для розвитку важкої індустрії має широке впровадження нових методів електричного зварювання (Наука.., 1, 1960, 11);
// Спосіб з’єднування металевих частин шляхом їх розжарення і сковування.
Способом ковальського зварювання з’єднують під ударами молота два нагрітих куски сталі, що перебувають у пластичному стані (Слюс. справа, 1957, 40).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зварювання — зва́рювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- зварювання — [звар'уван':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- зварювання — Сварка — welding — *Schweißen – з’єднання твердих матеріалів місцевим сплавленням або спільним пластичним деформуванням. Розрізняють З. високочастотне, газове, дифузійне, дугове, електроннопроменеве, З. вибухом, З. тертям, контактне З., лазерне... Гірничий енциклопедичний словник
- зварювання — -я, с., тех. 1》 Дія за знач. зварювати і зварюватися. 2》 Спосіб з'єднування металевих (рідше пластмасових і скляних) частин через розплавлення країв, які з'єднуються. || Спосіб з'єднування металевих частин через їх розжарення і сковування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зварювання — Нероз'ємне з'єднання матеріалів (головним чином металів) розплавленням країв з'єднуваних елементів (з. плавленням — електродугове, газове, електронно-променеве, лазерне з., паяння) або (і) їх стискання (з. тиском — холодне, контактне шовно-стикове з. Універсальний словник-енциклопедія