зварювання
Нероз'ємне з'єднання матеріалів (головним чином металів) розплавленням країв з'єднуваних елементів (з. плавленням — електродугове, газове, електронно-променеве, лазерне з., паяння) або (і) їх стискання (з. тиском — холодне, контактне шовно-стикове з., з. тертям; з. плавленням та тиском — контактне точкове, шовне з.); за видом використаної енергії розрізняють електричне, хімічне та механічне з.; найбільшим у світі науково-дослідницьким центром з. є інститут імені О. Патона (Київ).
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зварювання — зва́рювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- зварювання — [звар'уван':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- зварювання — Сварка — welding — *Schweißen – з’єднання твердих матеріалів місцевим сплавленням або спільним пластичним деформуванням. Розрізняють З. високочастотне, газове, дифузійне, дугове, електроннопроменеве, З. вибухом, З. тертям, контактне З., лазерне... Гірничий енциклопедичний словник
- зварювання — -я, с., тех. 1》 Дія за знач. зварювати і зварюватися. 2》 Спосіб з'єднування металевих (рідше пластмасових і скляних) частин через розплавлення країв, які з'єднуються. || Спосіб з'єднування металевих частин через їх розжарення і сковування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зварювання — ЗВА́РЮВАННЯ, я, с., техн. 1. Дія за знач. зва́рювати і зва́рюватися. На авіаційному заводі, де будують літаки.., здавна відчували брак чистого кисню для зварювання (Трубл. Словник української мови в 11 томах