звільнений

ЗВІ́ЛЬНЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до звільни́ти¹.

У червні 1904 р. Марії Іллінічні вдалося домогтися звільнення з Лук’янівської тюрми, а 8 липня 1904 р. була звільнена і Анна Іллінічна (Укр. іст. ж., 2, 1960, 95);

Земля, звільнена від куркульсько-поміщицького гніту, міцно притягла Івана до себе (Ю. Янов., II, 1954, 119);

Краса природи по-новому сприймається людиною, звільненою від почуття приватної власності (Іст. укр. літ., II, 1956, 189);

Хай живе пролетарський Інтернаціонал, звільнений від опортунізму! (Ленін, 21, 1950, 17);

Звільнений бактеріями фосфор знаходиться в доступній для засвоєння рослинами формі (Мікр. ж., XVIII, 3, 1956, 8);

— Пане Морфін, ви звільнені з посади інспектора (Довж., І, 1958, 426);

До ранку шосе вже було звільнене бійцями від дубових колод (Гончар, III, 1959, 112);

// зві́льнено, безос. присудк. сл.

Немало звільнено людей на бойовій путі (Гонч., Вибр., 1959, 312);

Ключами розгвинчують блоки, вибивають молотами клиння, аж поки все звільнено, і вся споруда корабля.. утримується вже тільки двома курками (Гончар, Тронка, 1963, 342);

В готелі-заїзді з наказу поручика нам звільнено дві кращі кімнати (Досв., Вибр., 1959, 95).

2. у знач. прикм. Який став вільним.

Бійцям назустріч тягнуться з любов’ю радісні обійми звільнених людей (Тер., Ужинок, 1946, 79);

Дівчина всміхалася у сні. Що їй снилось — нам того не знати, Може, рідні звільнені Карпати (Воронько, Славен мир, 1950, 119).

3. у знач. прикм. Вільний від якогось предмета, від виконання якої-небудь роботи.

Князь хитнувся, і келих з руки впав на підлогу.. Він ніби опам’ятався, звільненою рукою провів по чолу, видушив на устах посмішку (Ле, Наливайко, 1957, 137);

// Зайнятий на виробництві лише громадською (партійною, профспілковою і т. ін.) роботою.

У первинних парторганізаціях, які об’єднують менше 150 членів партії, посади звільнених партійних працівників, як правило, не встановлюються (Статут КПРС, 1961, 23).

4. у знач. прикм. Порожній, ніким не зайнятий.

Артем подякував і сів на звільнений стілець (Головко, II, 1957, 530).