золото

ЗО́ЛОТО, а, с.

1. Хімічний елемент, благородний метал жовтого кольору, гнучкий, тягучий і ковкий.

Із нор золото виносять. Щоб пельку залити Неситому!.. То каторжні (Шевч., І, 1951, 244);

Хрести на церкві горіли, неначе вилиті з щирого золота (Н.-Лев., III, 1956, 317);

— Я ж свердлувальником був,— доводив він.— Візьміть мене, не пошкодуєте! Я вам золото знайду в тайзі… (Донч., II, 1956, 21);

*Образно. Знов зацвітуть лани широкі гарячим золотом пшениць (Сос., II, 1958, 197);

*У порівн. — Хай тобі, дитинко, буде все і з землі, і з води, і з роси, щоб ти був, мов золото, ясний, наче весна, красний, мов хліб, добрий (Стельмах, І, 1962, 6);

// перен. Про золотисте забарвлення чого-небудь.

Ліс, повитий срібноперим димом, В синяві, у золоті, в іржі — Ніби осінь пензлем невидимим В небі розписала вітражі (Рильський, III, 1961, 323).

◊ Бі́ле зо́лото — бавовна.

Узбецька РСР — це республіка першокласної соціалістичної індустрії, сучасних машин, вугілля і нафти, газу й кольорових металів. Це край білого золота — гордості і слави народної (Ком. Укр., 10, 1965, 56);

На вагу́ зо́лота див. вага́;

Чо́рне зо́лото:

а) нафта.

Нафту справедливо називають чорним золотом. По-перше, це дуже цінне пальне, значно калорійніше за кам’яне вугілля. По-друге, вона є багатющою сировиною для хімічної промисловості (Наука.., 5, 1964, 5);

б) кам’яне вугілля.

Візьму своє покинуте кайло і піду.. чорне золото рубати (Сос., І, 1957, 58).

2. збірн. Золоті речі; дорогий золототканий одяг і т. ін.

[Женя:] Мама продасть брильянти і золото і те все розділить меж [між] нами (Кроп., II, 1958, 456);

— Золото закопане під підлогою в канцелярії, біля печі… Там є дорогоцінне каміння, персні, годинники. Все беріть! (Петльов., Хотинці, 1949, 174);

— Наш панич вже має собі панну. Там така кучерява, а ходить уся в золоті (Н.-Лев., II, 1956, 77);

// Спеціальна золотистого кольору фарба, яка застосовується в поліграфії.

Під фотографіями стояла і дата — золотом витиснений 1901 рік (Сенч., На Бат. горі, 1960, 8);

Тиснена золотом грамота;

// Позолочені шовкові нитки для гаптування, ткання і т. ін.

Шевці, підобгавши ноги під себе, ледве помітні з-за купи товару, гаптували капці сріблом та золотом (Коцюб., II, 1955, 124);

В залі гасне світло. Завіса блищить пишним золотом розшивки, її освітлюють прожектори з бокових лож і рампа (Ю. Янов., II, 1958, 19).

◊ Всі (і) ко́зи в зо́лоті див. коза́.

3. збірн. Золоті монети, гроші і т. ін.

Чужими руками добре вогонь загортать, а своїми золото брать (Номис, 1864, № 9665);

Тільки б дав нам біг щасливо Повернутися додому,— Срібла-золота насиплю Я співцеві дорогому!.. (Л. Укр., І, 1951, 379);

— Мільйонери за золото звикли купувати цілі уряди й держави (Кучер, Чорноморці, 1956, 307);

До революції Росія щороку виплачувала закордонним фірмам за ефірні масла близько 6 мільйонів карбованців у золоті (Наука.., 7, 1955, 29);

// перен. Про велике багатство, розкоші.

Виходить тоді отаман сам з пущі і промовляє до неї: — Віддай, пані, гроші! Пожила ти у золоті, у розкоші, буде вже з тебе: дай іншим! (Вовчок, І, 1955, 358).

∆ Знак зо́лота див. знак.

◊ Закупа́тися в зо́лоті див. закупа́тися².

4. перен., розм. Про щось дуже цінне, гарне або про кого-небудь, вартого, гідного поваги.

— Тут ліс, пане,— золото! І на цілому світі такого дубка кат має (Мирний, IV, 1955, 157);

Слово срібло, а мовчанка золото. Це саме золото не раз виручало Давида (Добр., Тече річка.., 1961, 153);

— Ти, хлопче, не чув про мого сина? Е, там який парубійко! Не син, а золото (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 21);

// Ласкаве звертання до кого-небудь.

Через річеньку, через болото, Подай рученьку, моє золото! (Укр.. лір. пісні, 1958, 138);

— Тетяно, золото! Може, з нас щось вийде, може, з нас люди будуть, давайте учитись (Вас., II, 1959, 83);

// ірон.

Пані умисне її перед столовниками соромить: — От дівка, от золото, от ледащиця! (Вовчок, І, 1955, 267).