1. Словник української мови в 11 томах

каротель

КАРОТЕ́ЛЬ, і, ж. Сорт харчової моркви, що має короткий, округлий корінь.

За формою коренеплода сорти моркви поділяють на каротелі, напівдовгі й довгі (Овоч., 1956, 347).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каротель — кароте́ль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. каротель — -і, ж. Сорт харчової моркви, що має короткий, округлий корінь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. каротель — кароте́ль (від лат. carota – морква) група ранньостиглих сортів моркви посівної. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. каротель — див. морква Універсальний словник-енциклопедія