кориця
КОРИ́ЦЯ, і, ж.
1. Висушена кора коричного дерева, що її вживають як прянощі для кондитерських виробів, а також у медицині й парфюмерії.
Кориця — це кора з коричного дерева, яке культивується в багатьох тропічних країнах (Укр. страви, 1957, 344);
— Кориці додайте у тісто, кориці, Луківно! (Ваш, Надія, 1960, 28).
2. Пестл. до кора́.
В нашої берізки Білая кориця (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 13);
Де ще недавно лежали сніги, стояла густа і чорна, як дьоготь, вода, що пахла не то мазутом, не то терпкуватим душком перегнилої вільхової кориці (Тют., Вир, 1960, 99).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кориця — кори́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кориця — див. кора Словник синонімів Вусика
- кориця — -і, ж. 1》 Висушена кора коричного дерева, що її вживають як прянощі для кондитерських виробів, а також у медицині й парфумерії. 2》 Пестл. до кора. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кориця — КОРИ́ЦЯ¹, і, ж. 1. Те саме, що цинамо́н 1. На екзотичному острові Шрі-Ланка росте вічнозелений чагарник – кориця (з навч. літ.); Корицю вирощують протягом двох років, далі зрізують під корінь (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- кориця — Пахуча приправа, яку одержують із висушеної молодої кори китайського або цейлонського коричника. Універсальний словник-енциклопедія
- кориця — КОРИ́ЦЯ (висушена кора коричника), ЦИНАМО́Н заст., КІ́РКА діал. — У мене такий гріх: зуби почали боліти.. Ось корицею заїдаю. І самому приємно, і людям дух не забиває (Л. Юхвід); — Ми не невільники!... Словник синонімів української мови