кориця

Значення в інших словниках

1. кориця — кори́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. кориця — див. кора Словник синонімів Вусика
3. кориця — КОРИ́ЦЯ¹, і, ж. 1. Те саме, що цинамо́н 1. На екзотичному острові Шрі-Ланка росте вічнозелений чагарник – кориця (з навч. літ.); Корицю вирощують протягом двох років, далі зрізують під корінь (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
4. кориця — Пахуча приправа, яку одержують із висушеної молодої кори китайського або цейлонського коричника. Універсальний словник-енциклопедія
5. кориця — КОРИ́ЦЯ (висушена кора коричника), ЦИНАМО́Н заст., КІ́РКА діал. — У мене такий гріх: зуби почали боліти.. Ось корицею заїдаю. І самому приємно, і людям дух не забиває (Л. Юхвід); — Ми не невільники!... Словник синонімів української мови
6. кориця — КОРИ́ЦЯ, і, ж. 1. Висушена кора коричного дерева, що її вживають як прянощі для кондитерських виробів, а також у медицині й парфюмерії. Кориця — це кора з коричного дерева, яке культивується в багатьох тропічних країнах (Укр. Словник української мови в 11 томах