латати
ЛАТА́ТИ¹ а́ю, а́єш, недок., перех.
1. Лагодити, пришиваючи латки.
Кайдашиха тільки хату замела та й сіла коло вікна старі сорочки латать (Н.-Лев., II, 1956, 285);
Незвична сидіти без діла, вона й зараз домоглась від Марусі роботи собі: латала свіжі проріхи на Петрусевій ватянці (Головко, II, 1957, 575);
На розі вулиці моєї У голубому рундуку Працює швець: то черевики Комусь латав нашвидку. То залива комусь калоші (Нех., Ми живемо.., 1960, 118);
// Лагодити, усуваючи пошкодження в чому-небудь.
І не їсть [козацтво], і не спить. Пильно варту держить Та у стінах пробої латає (Манж., Тв., 1955, 81);
Люди вбрали городину, позасівали шматки поля, підорюють наділені ниви, а хто снопами околоту обставляв стіни хат.. і латав стріхи (Чорн., Визвол. земля, 1950, 209);
*Образно. Не було [в Галичині] ані репертуару, котрий приходилось наскоро латати, перелицьовувати та перекладати з чужих мов, ані акторів (Фр., XVI, 1955, 244).
◊ Лата́ти діру́ (ді́ри) див. діра́.
2. перен., розм. Карати биттям.
[Недоросток:] Та було б тобі, моя нене, довгий батіг брати, та щоранку, щовечора, як Сидорову козу, латати, та змалечку оті норови з мене виганяти… (Вас., III, 1960, 115).
ЛАТА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., перех., діал. Датувати.
Значення в інших словниках
- латати — лата́ти 1 дієслово недоконаного виду лагодити лата́ти 2 дієслово недоконаного виду накладати дошки-лати на крокви діал. Орфографічний словник української мови
- латати — (одяг) зашивати; (що інше) лагодити, направляти. Словник синонімів Караванського
- латати — див. лагодити; шити Словник синонімів Вусика
- латати — I -аю, -аєш, недок., перех. 1》 Лагодити, пришиваючи латки. || Лагодити, усуваючи пошкодження в чому-небудь. 2》 перен., розм. Карати биттям. II -аю, -аєш, недок., перех., діал. Латувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- латати — ЛАТА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., що. 1. Лагодити, усуваючи пошкодження в чому-небудь. І не їсть [козацтво], і не спить, Пильно варту держить Та у стінах пробої латає (І. Словник української мови у 20 томах
- латати — лата́ти (зала́тувати) / залата́ти (полата́ти) дірки́ (ді́ри) чиї, чим, у чому і без додатка. Частково задовольняти потреби в чомусь украй необхідному. Коли то він уже позбудеться цих боргів, щоб міг працювати на себе, не на те, щоб латати дірки!.. (А. Фразеологічний словник української мови
- латати — КАРА́ТИ кого (накладати кару, здійснювати покарання за щось), РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ з ким, підсил., ПРА́ВИТИСЯ з ким, розм.; ПРОВЧА́ТИ (ПРОУ́ЧУВАТИ) розм., НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ) розм., ПОВЧА́ТИ (ПОУЧА́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
- латати — Лата́ти, -та́ю, -та́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- латати — Лата́ти, -та́ю, -єш гл. 1) Чинить, ставить заплаты, починять. Так розбагатіла: пот деру та спину латаю. Ном. № 1595. Церкву обдирає, а коршму латає. Ном. № 11723. 2) Прибивать лати на кровлю. Угор. 8) Бить. Ой, жінко, як начну Сергієм латати, то вся шкура на тобі буде тріщати! Маркев. 48. Словник української мови Грінченка