латати

КАРА́ТИ кого (накладати кару, здійснювати покарання за щось), РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ з ким, підсил., ПРА́ВИТИСЯ з ким, розм.; ПРОВЧА́ТИ (ПРОУ́ЧУВАТИ) розм., НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ) розм., ПОВЧА́ТИ (ПОУЧА́ТИ) розм. (здійснювати покарання для науки комусь); ЛАТА́ТИ розм. (б'ючи); ШОМПОЛУВА́ТИ розм. (б'ючи шомполами). — Док.: покара́ти, скара́ти, укара́ти, розпра́витися, провчи́ти (проучи́ти), навчи́ти (научи́ти), повчи́ти (поучи́ти), полата́ти. Тоді будеш знати, як будуть карати І на руки і на ноги Диби набивати (пісня); Кінні козаки робили облави і вже кількох дезертирів упіймали. Впіймані підлягали воєнно-польовому суду, який дуже суворо розправлявся з дезертирами, посилаючи їх на шибеницю (О. Донченко); — Живемо собі та слухаємо, як гайдамаки правляться з панами (Панас Мирний); (Олекса:) Знаєш, що ти за цяцька! Тобі давно місце на шибениці, давно б пора киями проучить!.. (С. Васильченко); Доведеться йому трохи нагадати ті часи, коли Лук'янові хлопці отаких замудрих дрючками навчали (І. Муратов); Дід вицупив із-за сволока батуру, якою, певно, не раз повчав свого внука Миколку (Григорій Тютюнник); Галушківський, де міг, латав його (мужика) нагаєм (Б. Грінченко); Зараз нас мали шомполувати. Я ніколи не думав, що мене колись хтось може шомполувати (Ю. Смолич).

ЛА́ГОДИТИ (усуваючи пошкодження, робити придатним для користування), ЛАДНА́ТИ, ЗАЛА́ГОДЖУВАТИ, СПРАВЛЯ́ТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИ, ПРА́ВИТИ, ЛА́ДИТИ розм., НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ОПРАВЛЯ́ТИ розм. рідко, ЛАТА́ТИСЯ розм. рідко; ПІДПРАВЛЯ́ТИ (незначні пошкодження); РЕМОНТУВА́ТИ (перев. механізми); ЛАТА́ТИ, ЗАЛА́ТУВАТИ (перев. ліквідуючи отвори). — Док.: пола́годити, поладна́ти, зала́годити, спра́вити, попра́вити, пола́дити, напра́вити, опра́вити, підпра́вити, відремонтува́ти, полата́ти, залата́ти. Прокіп з Гущею лагодять сіялку (Ю. Яновський); Дівчата.. ладнають рівчак (О. Донченко); — Натренований (Борис Савович) так, що може в цілковитій темряві навпомацки пробоїну залагодити (О. Гончар); Вони обдивлялися снасті у возів, у плугів, що несправне — справляли (Панас Мирний); Один дурень зіпсує, що й десять розумних не поправлять (прислів'я); У землянці батько, сивий лісоруб, Повстанців жде з походу, править зброю (М. Стельмах); Найманий шофер ладить машину (Ю. Яновський); Яць.. направляв цебер-двоушник (І. Франко); — Збери всі човни, що остались, і гарно зараз їх оправ (І. Котляревський); — Перекур, — кидає незадоволено шофер. — Лататись будемо (Ю. Збанацький); Петру трохи підправив соху (М. Чабанівський); Складні вузли та два мотори відвезли у Косопілля, а що простіше — самі трактористи ремонтують (М. Зарудний); Софія.. сама показувала майстрам, де їм латати підлогу, підганяла з ними двері (Д. Бедзик); Навесні залатали сяк-так почорнілу стріху, трохи менше текло (С. Журахович). — Пор. 2. нала́годжувати.

ЛАТУВА́ТИ буд. (накладати дошки-лати на крокви), РЕШЕТИ́ТИ заст., ЛАТА́ТИ діал. — Док.: полатува́ти, обрешети́ти, обрешетува́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. латати — лата́ти 1 дієслово недоконаного виду лагодити лата́ти 2 дієслово недоконаного виду накладати дошки-лати на крокви діал. Орфографічний словник української мови
  2. латати — (одяг) зашивати; (що інше) лагодити, направляти. Словник синонімів Караванського
  3. латати — див. лагодити; шити Словник синонімів Вусика
  4. латати — I -аю, -аєш, недок., перех. 1》 Лагодити, пришиваючи латки. || Лагодити, усуваючи пошкодження в чому-небудь. 2》 перен., розм. Карати биттям. II -аю, -аєш, недок., перех., діал. Латувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. латати — ЛАТА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., що. 1. Лагодити, усуваючи пошкодження в чому-небудь. І не їсть [козацтво], і не спить, Пильно варту держить Та у стінах пробої латає (І. Словник української мови у 20 томах
  6. латати — лата́ти (зала́тувати) / залата́ти (полата́ти) дірки́ (ді́ри) чиї, чим, у чому і без додатка. Частково задовольняти потреби в чомусь украй необхідному. Коли то він уже позбудеться цих боргів, щоб міг працювати на себе, не на те, щоб латати дірки!.. (А. Фразеологічний словник української мови
  7. латати — Лата́ти, -та́ю, -та́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. латати — ЛАТА́ТИ¹ а́ю, а́єш, недок., перех. 1. Лагодити, пришиваючи латки. Кайдашиха тільки хату замела та й сіла коло вікна старі сорочки латать (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. латати — Лата́ти, -та́ю, -єш гл. 1) Чинить, ставить заплаты, починять. Так розбагатіла: пот деру та спину латаю. Ном. № 1595. Церкву обдирає, а коршму латає. Ном. № 11723. 2) Прибивать лати на кровлю. Угор. 8) Бить. Ой, жінко, як начну Сергієм латати, то вся шкура на тобі буде тріщати! Маркев. 48. Словник української мови Грінченка