легендарний

ЛЕГЕНДА́РНИЙ, а, е.

1. Який є легендою ( див. леге́нда¹ 1).

Прагнучи пов’язати руську історію з біблейською, Нестор починає свій виклад від потопу і поступово від легендарних переказів переходить до історичних фактів (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 510);

// Відомий тільки з легенд.

Мов легендарний Антей, що, припавши до рідної матері-землі, набрався нової сили, змужнів Шевченко після повернення з України (Слово про Кобзаря, 1960, 52).

2. Який своєю незвичайністю (силою, героїзмом, хоробрістю тощо) викликав багато легенд ( див. леге́нда¹ 1).

Легендарна Перша кінна армія вийшла всією масою в глибокий тил основних сил Врангеля і закрила й другий шлях до Криму (Ю. Янов., II, 1958, 235);

Очі бригадирові були звернені на схід, де далеко за Дніпром і степом сяяв та двигтів у праці легендарний Донбас (Ю. Янов., II, 1954, 151);

Якось Шурі довелося побачити вперше легендарні "катюші" (Гончар, III, 1959, 180).

3. Який насправді не існує; вигаданий ( див. вига́даний¹ 2).

Коли часами в сутіні щоденній яскрава квітка щастя процвіте, її приймаю не як надгороду, — як дар, як диво, як нежданий рай, відкритий на хвилину з ласки неба, як легендарний з папороті цвіт (Л. Укр., І, 1951, 241);

Під час поїздок у країни Західної Європи Петро І дізнався про легендарні "золоті" і "срібні" острови (Видатні вітч. географи.., 1954, 20).