1. Словник синонімів української мови

легендарний

ВИ́ГАДАНИЙ (який насправді не існує), ВИ́ДУМАНИЙ, ПРИДУ́МАНИЙ, НАДУ́МАНИЙ, НЕДІ́ЙСНИЙ, ЛЕГЕНДА́РНИЙ, МІФІ́ЧНИЙ, АПОКРИФІ́ЧНИЙ книжн. (який існує тільки в легендах, міфах). В кожній історії генерал сам брав участь, факти всі перевірені, дійові особи не вигадані (Ю. Яновський); Галайда (в поемі "Гайдамаки") вполовину видуманий, а смерть вільшанського титаря правдива (Т. Шевченко); Вона (поезія символістів 1918-1919 рр.) була майже повністю придуманою, вичитаною, книжною (Л. Новиченко); Надумані, схематичні характери призводять до фальші в зображенні дійсності (з журналу); Думок з'являлася безліч, і про таку безліч речей, що можна вважати їх за недійсні (Ю. Яновський); Є така країна гарна, хоч дехто каже — легендарна (Леся Українка); У творі ("Лісова пісня") діють міфічні істоти (з підручника); П'ятий том, що тепер є в друку, має подати низку найцікавіших і найстаріших апокрифічних.. житій святих і легенд (І. Франко). — Пор. 1. нереа́льний, уя́вний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. легендарний — легенда́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. легендарний — [леигеиндарнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. легендарний — -а, -е. 1》 Який є легендою (див. легенда I 1)). || Відомий тільки з легенд. 2》 Який своєю незвичайністю (силою, героїзмом, хоробрістю тощо) викликав багато легенд (див. легенда I 1)). 3》 Якого насправді не існує; вигаданий (див. вигаданий I 2)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. легендарний — Казковий, чудовий Словник чужослів Павло Штепа
  5. легендарний — ЛЕГЕНДА́РНИЙ, а, е. 1. Який є легендою (див. леге́нда¹ 1). Завдяки його [Загати] голосовi iсторiя змогла повторити легендарну пригоду старокозацької доби (Р. Словник української мови у 20 томах
  6. легендарний — легенда́рний той, що містить легенду, є легендою, оточений ореолом легенди: незвичайний, казковий. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. легендарний — ЛЕГЕНДА́РНИЙ, а, е. 1. Який є легендою ( див. леге́нда¹ 1). Прагнучи пов’язати руську історію з біблейською, Нестор починає свій виклад від потопу і поступово від легендарних переказів переходить до історичних фактів (Нариси стар. іст. Словник української мови в 11 томах
  8. легендарний — рос. легендарный той, що містить легенду, є легендою, оточений ореолом легенди, незвичайний. Eкономічна енциклопедія