лубочний
ЛУБО́ЧНИЙ, а, е.
1. Те саме, що луб’яни́й.
2. Надрукований з лубка (у 4 знач.) (про картинку).
На стінах поміж олеографічними малюнками є й лубочні (Кроп., II, 1958, 293);
За час дворічного подорожування в панському обозі Тарас зібрав і власну чималу колекцію лубочних картинок (Слово про Кобзаря, 1961, 21).
3. Стос. до дешевої літератури для масового розповсюдження в дореволюційній Росії й на Україні;
// перен. Невисокої якості, примітивний виконанням, розрахований на невибагливі смаки (про малюнки, масові дешеві видання тощо).
Сміливо вводить [Є. Гребінка] в українську літературну мову різностопний криловський ямб, який грунтується на народних сатиричних приповістках і лубочних віршах (Рад. літ-во, 1, 1962, 61);
В перші роки своєї поетичної творчості Шевченко ніколи не дивився на минуле своєї країни крізь димні окуляри лубочної націоналістичної романтики (Вітч., 3, 1962, 186).
Лубо́чна літерату́ра — масові дешеві видання в дореволюційній Росії й на Україні: пісеньки, сонники, оракули, пригодницькі і релігійно-моралістичні твори тощо.
Значення в інших словниках
- лубочний — лубо́чний прикметник картинка, література Орфографічний словник української мови
- лубочний — -а, -е. 1》 Те саме, що луб'яний. 2》 Надрукований з лубка (у 4 знач.) (про картинку). 3》 Стос. до дешевої літератури для масового розповсюдження в дореволюційній Росії та Україні. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лубочний — ЛУБО́ЧНИЙ, а, е. Те саме, що лубко́вий. На стінах поміж олеографічними малюнками є й лубочні (М. Кропивницький); Він глянув на підлітка, і його вразила подібність хлопчини в стихарі до чортеняти, як то малюють на лубочних картинах для народу (Б. Словник української мови у 20 томах
- лубочний — ЛИ́КОВИЙ (зроблений з лика), ЛИ́ЧАНИЙ, ЛУБ'ЯНИ́Й, ЛУБО́ЧНИЙ. Напередодні весни залізниця викидала жовті мішки з суперфосфатом, ликові кулі з таранею, машини та матеріали для Старостинських маєтків (О. Словник синонімів української мови