1. Словник української мови в 11 томах

лупотіти

ЛУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Те саме, що лопоті́ти 2 — 5

У хаті стало тихо. Шаруділи тільки олівці та пера, та лупотіли папери… (Вас., І, 1959, 165);

Шинель лупотить по спині кволими крилами (Рад. Укр., 19.III 1963, 3);

— Лети ж ти, молода, пташкою, а ви, дружки, за нею! Щоб ви до віку-вічного літали й щебетали! — Проказала вона сі слова чарівничі, — вони й випурхнули вікном, одна по другій, тільки крильцями лупотять (Вовчок, І, 1955, 53).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лупотіти — лупоті́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. лупотіти — -очу, -отиш, недок., розм. Те саме, що лопотіти 2-5). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лупотіти — ЛУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Те саме, що лопоті́ти 1–5. Лави козаків стояли, неначе скам'яніли. Тільки знамена шелестіли та лупотіли на вітрі (Леся Українка); Тускло горіла свічка в гетьманській відпочивальні. По шибках лупотів дощ (Б. Словник української мови у 20 томах