1. Словник української мови в 11 томах

малина

МАЛИ́НА, и, ж.

1. Багаторічна чагарникова ягідна рослина з кисло-солодкими запашними ягодами, звичайно темно-червоного кольору.

На низині, недалечко од берега Росі, розрослась, як ліс, малина (Н.-Лев., III, 1956, 216);

Зоня і Юзя здригнулись від сього несподіваного співу, що знявся десь посеред кущів малини (Л. Укр., III, 1952, 660);

Густі зарості малини надійно заступали їх від стороннього ока (Шиян, Баланда, 1957, 143).

2. збірн. Ягоди цієї рослини.

Все повітря пахощами дише З полонин від свіжих перекосів, Із зрубів від спілої малини (Фр., XIII, 1954, 329);

Збирала [Світлана] суниці, мед брала з дупла, Одійдуть суниці — поспіє малина… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 128);

// рідко. Одна ягода цієї рослини.

[Бабуся:] Зірвеш на яблуні кисличку. Або малину чи суничку І наїсися часом так, Що й до обіду втратиш смак (Олесь, Вибр., 1958, 503);

*У порівн. Стан правенький, мов тополя, Щічки — мов калина, Шийка — мов той алебайстер, Губоньки — малина! (Гл., Вибр., 1957, 263).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. малина — мали́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. малина — -и, ж. 1》 Багаторічна чагарникова ягідна рослина з кисло-солодкими запашними ягодами, звичайно темно-червоного кольору. 2》 збірн. Ягоди цієї рослини. || рідко. Одна ягода цієї рослини. 3》 перен., розм. Про щось дуже приємне. 4》 жарг. Злодійське кубло. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. малина — МАЛИ́НА, и, ж. 1. Багаторічна кущова ягідна рослина родини розоцвітих із солодкими запашними ягодами, звичайно червоного кольору. На низині, недалечко од берега Росі, розрослась, як ліс, малина (І. Словник української мови у 20 томах
  4. малина — И, ж. 1. Гарне життя, достатки. Але рано чи пізно «малина» закінчується (ПіК). 2. Позитивна ситуація. ◇ Життя — малина — гарне життя. Малину згадати — зіпсувати задоволення. Словник сучасного українського сленгу
  5. малина — (-и) ж. 1. крим. Злодійський притон. Прибиральниця утримує вдома "малину" та ще приторговує... (СМ, 14.01.2000). СЖЗ, 6. Словник жарґонної лексики української мови
  6. малина — Листопадні напівкущі родини розових; поширена в країнах пн. півкулі з холодним та помірним кліматом, відомо бл. 100 видів; в Україні поширена м. звичайна, або червона, м. щетиниста, або америк., м. зх. та м. звичайна, яку вирощують на плантаціях (бл. Універсальний словник-енциклопедія
  7. малина — Мали́на, -ни; -ли́ни, -ли́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. малина — Малина, -ни ж. 1) Малина, Rubus idaeus. Під горою малина. Чуб. Личко як малина. Чуб. 2) Красный флагъ на воротахъ свадебнаго двора, выставляемый въ Черниг. г., какъ удостовѣреніе цѣломудрія новобрачной. То-же, что и корогва въ свадебномъ обрядѣ. МУЕ. III. Словник української мови Грінченка