1. Словник української мови в 11 томах

неглибокий

НЕГЛИБО́КИЙ, а, е.

1. Який має невелику глибину; мілкий.

Все те він бачив, неначе десь у воді.. або десь на дні неглибокої прозорої річки (Н.-Лев., II, 1956, 301);

З радісним криком та вереском поскакали [мої товариші] в чисту, неглибоку воду (Фр., IV, 1950, 396);

В лісі трапляються іноді неглибокі рівчаки (Донч., V, 1957, 70);

// Який міститься на невеликій глибині від поверхні.

Ви раді, що добралися до неглибокого місця, де ви ногами черкнулися дна (Мирний, IV, 1955, 318).

2. перен. Для якого характерне щось дуже загальне, несуттєве, малообгрунтоване і т. ін.; поверховий.

[Батура:] Що ви? Звачайна книга, і в ній є і схематичні образи і неглибокі місця (Корн., II, 1955, 205);

// Несерйозний (про людину).

Сташка не раз дивувалась, які ті хлопці неглибокі в своєму самолюбстві, які до смішного легковірні (Вільде, Сестри.., 1958, 380).

3. перен. Який не досяг певної сили; не досить сильний.

Є чимало талановитих акторів, які мають в своєму розпорядженні дуже малу кількість нот в голосі. Вони не можуть модулювати своїм неглибоким голосом, і коло їх ролей не може бути широким (Думки про театр, 1955, 128).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неглибокий — неглибо́кий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неглибокий — МІЛКИЙ; (- знання) поверховий, неґрунтовний, нетвердий. Словник синонімів Караванського
  3. неглибокий — [неиглиебокией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  4. неглибокий — -а, -е. 1》 Який має невелику глибину; мілкий. || Який міститься на невеликій глибині від поверхні. 2》 перен. Для якого характерне щось дуже загальне, несуттєве, малообґрунтоване і т. ін.; поверховий. || Несерйозний (про людину). 3》 перен. Який не досяг певної сили; не досить сильний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. неглибокий — НЕГЛИБО́КИЙ, а, е. 1. Який має невелику глибину; мілкий. Все те він бачив, неначе десь у воді .. або десь на дні неглибокої прозорої річки (І. Нечуй-Левицький); З радісним криком та вереском поскакали [мої товариші] в чисту, неглибоку воду (І. Словник української мови у 20 томах
  6. неглибокий — МІЛКИ́Й (який має невелику глибину), НЕГЛИБО́КИЙ, ПЛИТКИ́Й діал.; МІЛКОВО́ДИЙ (МІЛКОВО́ДНИЙ) (про водойму); МІЛИ́ННИЙ (з мілинами — про водойму); МІЛКОДО́ННИЙ (який має неглибоке дно — про човен тощо). Словник синонімів української мови