обкидати

ОБКИ́ДАТИ¹ див. обкида́ти¹.

ОБКИ́ДАТИ² див. обкида́ти².

ОБКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ОБКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Кидати щось на кого-, що-небудь з усіх боків, по всій поверхні; закидати з усіх боків чим-небудь.

Люди були немов наркотизовані, — вони ходили від ятки до ятки,.. обкидали один одного паперовою січкою (Л. Укр., III, 1952, 621);

Коні важко йшли вскач на гору, обкидаючи один одного відталою землею з-під копит (Ле, Опов. та нариси, 1950, 25);

Ромка люто відбивала напад, хоч її вже оточили й обкидали незліпленим снігом (Сміл., Сашко, 1957, 23);

// Накидати щось навколо кого-, чого-небудь.

Замість сіней Пилип зробив сяку-таку примостку, обкидавши зокола гноєм (Мирний, III, 1954, 20);

Андрій.. засунув знов горнятко, обкидав його жаром і мовчки осміхався (Коцюб., II, 1955, 21).

◊ Обкида́ти (обки́дати) боло́том (бру́дом і т. ін.) — несправедливо ганьбити, обмовляти кого-небудь.

Ганьбити міг він всіх, бо був великим патріотом, умів балакати, кричать і обкидати всіх болотом (Мак., Вибр., 1954, 366);

[Юрко:] Дівчина в запалі образила його, і він ладен зараз же обкидати її брудом! (Мам., Тв., 1962, 255);

Обкида́ти (обки́дати) [найгі́ршими і т. ін.] слова́ми (епі́тетами і т. ін.) кого — недоброзичливо висловлюватися про кого-небудь; лаяти когось.

Начко, .. вперши безтямний погляд у мигаючі перед ним різнобарвною хвилею пари, обкидав Регіну найгіршими епітетами (Фр., VI, 1951, 243);

Хоча Левко обкидає Христину в думках непотрібними словами, але до нього десь від панського ставу наближається дівоче обличчя (Стельмах, І, 1962, 152).

2. Густо обшивати, обробляти нитками краї чого-небудь (хусточки, коміра і т. ін.); обметувати.

Обкидай комір заполоччю (Сл. Гр.).

ОБКИДА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ОБКИ́ДАТИ, аю, аєш і ОБКИ́НУТИ, ну, неш, док., перех.

1. Відкидати щось кругом, з усіх боків чого-небудь.

Обкинь сніг коло кошари, щоб можна було випустить овечки на двір (Сл. Гр.).

2. чим. Обхоплювати, оточувати, огороджувати з усіх боків чим-небудь.

Кілька робітників кінчили довгі на п’ять сажнів розсадники й обкидали їх дошками (Кобр., Вибр., 1954, 122);

— Мислити він не вміє, та й нащо це йому? Зате він вміє.. обкинути певну територію колючим дротом (Гончар, Тронка, 1963, 111).

◊ Обкида́ти (обки́нути) по́глядом (о́ком, зо́ром) — оглядати.

— Карту! — гукнув Колісник.., обкидаючи ..поглядом усю вокзалію (Мирний, III, 1954, 273);

— Се наша Тухольщина, наш рай! — сказав Максим, обкидаючи оком долину, і гори, і водопад (Фр., VI, 1951, 25).