1. Словник української мови в 11 томах

орудар

ОРУ́ДА́Р, ору́даря́, ч., рідко. Верховода, керівник.

Не дав човнів орудар перевозу І навіть не прийшов до Ферідуна (Крим., Вибр., 1965, 177);

Другого ж таки дня вчителеві не дали дров.. Діти мерзли, вчитель приходив у волость, гризся, але ж похитнути незламність духу сільських орударів не міг (Гр., І, 1963, 325).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. орудар — ору́да́р іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. орудар — див. верховода; заводей Словник синонімів Вусика
  3. орудар — орударя, ч., рідко. Верховода, керівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. орудар — ОРУ́ДА́Р, ору́даря́, ч., рідко. Керівник, розпорядник; верховода. Не дав човнів орудар перевозу І навіть не прийшов до Ферідуна (А. Кримський); Другого ж таки дня вчителеві не дали дров .. Словник української мови у 20 томах
  5. орудар — КЕРІВНИ́К (той, хто керує кимсь, чимсь, очолює когось, щось), ПРОВІДНИ́К, ПРОВОДИ́Р, ПРОВІ́ДЦЯ розм., ПРОВОДА́Р розм., ПРОВІ́ДЕЦЬ розм., ОРУДА́Р заст., ОРУ́ДНИК заст., МЕ́НТОР заст.; ГОЛОВА́, ГЛАВА́ уроч. (перев. Словник синонімів української мови