перевіряти
ПЕРЕВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПЕРЕВІ́РИТИ, рю, риш, док., перех.
1. З’ясовувати правильність, точність чого-небудь.
Мировий довго перевіряв, переглядав кожне діло (Н.-Лев., IV, 1956, 165);
Він сидів коло великого робочого столу, перевіряв різні формули (Ів., Вел. очі, 1956, 45);
— Не будуть же там перевіряти — п’ятнадцять йому років чи чотирнадцять років і сім місяців (Багмут, Опов., 1959, 16);
// Переглядаючи, виправляти помилки, усувати недоробки і т. ін.
Коли скінчили листа і критичним оком перевірили писання, всі гучно заплескали в долоні, бо лист був дуже хороший і чисто написаний, без жодної помилки й клякси (Донч., VI, 1957, 48).
2. Переконуватися в наявності або відсутності кого-, чого-небудь.
Катерина застала тітку Клавду, коли та перевіряла пакунки з зашитими в них хутрами (Вільде, Сестри.., 1958, 455);
— Може, ще хто з самооборони притарабанився на збори? — Нікого нема.. Я сам перевірив! (Стельмах, II, 1962, 15);
// Переглядаючи по черзі, встановлювати кількість або наявність кого-, чого-небудь.
— А бамажки [папери] де? — спитав Онисько. Рились-рились — бамажок немає. Прийнялись перевіряти усі (Мирний, IV, 1955, 40).
3. Випробовувати, розпитувати і т. ін. когось з метою з’ясування яких-небудь якостей, властивостей, знань і т. ін.
Маркс мав звичай "щупати зуб", як він висловлювався, своїм знайомим соціалістам, перевіряючи їх свідомість і переконаність (Ленін, 25, 1972, 285);
Він завжди перевіряє, наскільки його командири знають її [карту] (Довж., І, 1958, 169);
[Анна:] Я хтіла лиш перевірити, чи справді є на світі хоч одна людина вільна, чи то все тільки "маврітанський стиль", і ви самі за ту хвалену волю не віддасте й тоненької каблучки (Л. Укр., III, 1952, 362);
Партійна організація повинна допомогти кандидатові підготуватися до вступу в члени КПРС і перевірити його особисті якості (Статут КПРС, 1971, 10);
// Оглядаючи, досліджуючи і т. ін. щось, з’ясовувати що-небудь, пересвідчуватися в чомусь.
Василь Береза.. посеред двору ремонтує сітку, перевіряє вудлище, міняє гачки (Томч., Готель.., 1960, 149);
Яринка перевірила гайки, які затягала Ганна, — та в свою чергу перевірила роботу подруги (Собко, Зор. крила, 1950, 257);
// за ким — чим, на кому — чому. Порівнюючи з ким-, чим-небудь, з’ясовувати щось, пересвідчуватися в чомусь.
Ми перевіряли свої вчинки й поведінку за нормами й законами радянськими (Ю. Янов., II, 1954, 20);
Про їх бригаду "Правда" писала, на них колгоспи перевірятимуть свою заможну долю (Ле, Історія радості, 1947, 182);
// Переконуватися в правильності, запроваджуючи в життя, практику.
Наші учені одержали надзвичайно широкі можливості перевіряти теоретичні висновки наукових досліджень безпосередньо на виробництві (Вісник АН, 4, 1949, 4);
// Встановлювати правду, вірогідність і т. ін. чого-небудь; пересвідчуватися в чомусь, користуючись власним досвідом, спостереженнями.
Роман сторожко перевіряє, чи не насміхаються над ним (Стельмах, І, 1962, 258);
Хлопці, ніби змовились, — усі разом потягли носом повітря, наче хотіли перевірити, чи справді черевички нові, чи то їх начищено так ваксою? (Юхвід, Оля, 1959, 13).
Перевіря́ти (переві́рити) на що — робити аналіз для виявлення наявності якого-небудь складника, елемента і т. ін. або для з’ясування якостей чогось.
Керівник експедиції узяв трохи піску, щоб потім удома перевірити його на золотоносність (Донч., II, 1956, 39).
4. Обстежувати що-небудь з метою контролю.
Перейшла [делегатка] до оповідань про роботу робітниць: про те, як вони перевіряють шпиталі, лікарні (Еллан, II, 1958, 9);
— Скажи прямо: прийшов перевіряти (Жур., Дорога.., 1948, 208);
// Пересвідчуватися в наявності чогось з метою контролю.
Коли кондуктор проходив перевіряти білети, то він [хлопець], усміхаючись, вищиривши зуби, говорив: — Ну, вас, значить, не займай (Григ., Вибр., 1959, 363);
Біля крайніх хат їх зупинив поліцейський пікет, перевірив перепустку (Тют., Вир, 1964, 526);
// Пересвідчуватися в точності виконання наказу, розпорядження і т. ін.
Час від часу він відкладав свою роботу і вибігав надвір перевіряти пости (Кучер, Голод, 1961, 148);
Нічні обходи Іскрова, який любив знати усе і все перевірити сам, не були ні для кого новиною (Бойч., Молодість, 1949, 167).
Значення в інших словниках
- перевіряти — перевіря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- перевіряти — Робити перевірку; (якість) ВИПРОБОВУВАТИ; (готовість) пересвідчуватися <�переконуватися> у; (установу) контролювати, обстежувати; п! ЦЕНЗУРУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- перевіряти — [пеиреив'ір’атие] -р'айу, -р'айеиш Орфоепічний словник української мови
- перевіряти — -яю, -яєш, недок., перевірити, -рю, -риш, док., перех. 1》 З'ясовувати правильність, точність чого-небудь. || Переглядаючи, виправляти помилки, усувати недоробки і т. ін. 2》 Переконуватися в наявності або відсутності кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перевіряти — ПЕРЕВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПЕРЕВІ́РИТИ, рю, риш, док., що. 1. З'ясовувати правильність, точність чого-небудь. Мировий довго перевіряв, переглядав кожне діло (І. Нечуй-Левицький); Він сидів коло великого робочого столу, перевіряв різні формули (О. Словник української мови у 20 томах
- перевіряти — перевіря́ти / переві́рити кише́ні кому. Красти щось у кого-небудь. — Пляжним роззявам, мабуть, не раз кишені перевіряв…— І це брехня! — злісно викрикнув хлопець ..— Як не бачили, не кажіть! (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
- перевіряти — КОНТРОЛЮВА́ТИ (перевіряти когось, щось); РЕВІЗУВА́ТИ (перевіряти правильність і законність діяльності підприємства, установи, службової особи тощо); ІНСПЕКТУВА́ТИ (перевіряти правильність чиїх-небудь дій шляхом нагляду). — Док. Словник синонімів української мови
- перевіряти — Перевіря́ти, -ря́ю, -ря́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)