перевіряти
перевіря́ти / переві́рити кише́ні кому. Красти щось у кого-небудь. — Пляжним роззявам, мабуть, не раз кишені перевіряв…— І це брехня! — злісно викрикнув хлопець ..— Як не бачили, не кажіть! (О. Гончар).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- перевіряти — перевіря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- перевіряти — Робити перевірку; (якість) ВИПРОБОВУВАТИ; (готовість) пересвідчуватися <�переконуватися> у; (установу) контролювати, обстежувати; п! ЦЕНЗУРУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- перевіряти — [пеиреив'ір’атие] -р'айу, -р'айеиш Орфоепічний словник української мови
- перевіряти — -яю, -яєш, недок., перевірити, -рю, -риш, док., перех. 1》 З'ясовувати правильність, точність чого-небудь. || Переглядаючи, виправляти помилки, усувати недоробки і т. ін. 2》 Переконуватися в наявності або відсутності кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перевіряти — ПЕРЕВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПЕРЕВІ́РИТИ, рю, риш, док., що. 1. З'ясовувати правильність, точність чого-небудь. Мировий довго перевіряв, переглядав кожне діло (І. Нечуй-Левицький); Він сидів коло великого робочого столу, перевіряв різні формули (О. Словник української мови у 20 томах
- перевіряти — КОНТРОЛЮВА́ТИ (перевіряти когось, щось); РЕВІЗУВА́ТИ (перевіряти правильність і законність діяльності підприємства, установи, службової особи тощо); ІНСПЕКТУВА́ТИ (перевіряти правильність чиїх-небудь дій шляхом нагляду). — Док. Словник синонімів української мови
- перевіряти — Перевіря́ти, -ря́ю, -ря́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- перевіряти — ПЕРЕВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПЕРЕВІ́РИТИ, рю, риш, док., перех. 1. З’ясовувати правильність, точність чого-небудь. Мировий довго перевіряв, переглядав кожне діло (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах