1. Великий тлумачний словник сучасної мови

перевіряти

перевіря́ти

-яю, -яєш, недок., перевірити, -рю, -риш, док., перех.

1》 З'ясовувати правильність, точність чого-небудь.

|| Переглядаючи, виправляти помилки, усувати недоробки і т. ін.

2》 Переконуватися в наявності або відсутності кого-, чого-небудь.

|| Переглядаючи по черзі, встановлювати кількість або наявність кого-, чого-небудь.

3》 Випробовувати, розпитувати і т. ін. когось із метою з'ясування яких-небудь якостей, властивостей, знань і т. ін.

|| Оглядаючи, досліджуючи і т. ін. щось, з'ясовувати що-небудь, пересвідчуватися в чомусь.

|| за ким – чим, на кому – чому. Порівнюючи з ким-, чим-небудь, з'ясовувати щось, пересвідчуватися в чомусь.

|| Переконуватися в правильності, запроваджуючи в життя, практику.

|| Встановлювати правду, вірогідність і т. ін. чого-небудь; пересвідчуватися в чомусь, користуючись власним досвідом, спостереженнями.

Перевіряти на що — робити аналіз для виявлення наявності якого-небудь складника, елемента і т. ін. або для з'ясування якостей чогось.

4》 Обстежувати що-небудь із метою контролю.

|| Пересвідчуватися в наявності чогось із метою контролю.

|| Пересвідчуватися в точності виконання наказу, розпорядження і т. ін.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перевіряти — перевіря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. перевіряти — Робити перевірку; (якість) ВИПРОБОВУВАТИ; (готовість) пересвідчуватися <�переконуватися> у; (установу) контролювати, обстежувати; п! ЦЕНЗУРУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. перевіряти — [пеиреив'ір’атие] -р'айу, -р'айеиш Орфоепічний словник української мови
  4. перевіряти — ПЕРЕВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПЕРЕВІ́РИТИ, рю, риш, док., що. 1. З'ясовувати правильність, точність чого-небудь. Мировий довго перевіряв, переглядав кожне діло (І. Нечуй-Левицький); Він сидів коло великого робочого столу, перевіряв різні формули (О. Словник української мови у 20 томах
  5. перевіряти — перевіря́ти / переві́рити кише́ні кому. Красти щось у кого-небудь. — Пляжним роззявам, мабуть, не раз кишені перевіряв…— І це брехня! — злісно викрикнув хлопець ..— Як не бачили, не кажіть! (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  6. перевіряти — КОНТРОЛЮВА́ТИ (перевіряти когось, щось); РЕВІЗУВА́ТИ (перевіряти правильність і законність діяльності підприємства, установи, службової особи тощо); ІНСПЕКТУВА́ТИ (перевіряти правильність чиїх-небудь дій шляхом нагляду). — Док. Словник синонімів української мови
  7. перевіряти — Перевіря́ти, -ря́ю, -ря́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. перевіряти — ПЕРЕВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПЕРЕВІ́РИТИ, рю, риш, док., перех. 1. З’ясовувати правильність, точність чого-небудь. Мировий довго перевіряв, переглядав кожне діло (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах