побій

ПОБІ́Й, бо́ю, ч.

1. Дія за знач. поби́ти 2.

Добрий доброго слова боїться, а ледащо і побою не боїться (Номис, 1864, № 3874);

Сотник знав кримінальні закони Речі Посполитої, якими керувалися і воєводства на Україні: за побій поселянина той закон карав грошовою пенею (Ле, Наливайко, 1957, 62).

2. перев. мн. Удари, яких завдають кому-небудь (людям, тваринам).

Йому замало було побоїв, він добирав способів, щоб мучити душі більше, як тіло (Фр., IV, 1950, 238);

Від тих побоїв поволі тьмарилася її [Уляни] здорова сільська краса, тверде тіло обм’якло і в очах згасла жага кохання (Тют., Вир, 1964, 7);

// Сліди від таких ударів.

— Говори тепер усю правду. Ти знав, що на мертвому побоїв нема (Кв.-Осн., II, 1956, 419).

3. заст. Бій.

Ти, пане козаченьку, не продавай мене, не продавай мене, спогадай на себе, як ми з тобою да були в побою (Сл. Гр.);

І оповідає той кінь свойому [своєму] лицареві, з яких то побоїв він його виніс: і з половецького, і з турецького (Стеф., І, 1949, 225).

4. діал. Дах.

З-поміж садів видко побої пишні (Федьк., Буковина, 1950, 136);

Чути було, як за вікном виє зимова хуртовина. То звіялася метелиця, що трохи побою з хати не змете (Круш., Буденний хліб.., 1960, 275);

Хата під гонтовим побоєм.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побій — побі́й 1 іменник чоловічого роду дія побі́й 2 іменник чоловічого роду бій; дах Орфографічний словник української мови
  2. побій — див. бій Словник синонімів Вусика
  3. побій — -бою, ч. 1》 Дія за знач. побити 2). 2》 перев. мн. Удари, яких завдають кому-небудь (людям, тваринам). || Сліди від таких ударів. 3》 заст. Бій. 4》 діал. Дах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. побій — Биття, побиття, див. колошматити Словник чужослів Павло Штепа
  5. побій — ПОБІ́Й, бо́ю, ч. 1. Дія за знач. поби́ти 2. Добрий доброго слова боїться, а ледащо і побою не боїться (Номис); Сотник знав кримінальні закони Речі Посполитої, якими керувалися і воєводства на Україні... Словник української мови у 20 томах
  6. побій — БІЙ (бойові дії ворожих військ або їх окремих підрозділів та техніки), ПОБІ́Й заст., ПОТРЕ́БА заст., СВА́РИ мн., заст.; СУ́ТИЧКА, ЗІ́ТКНЕННЯ, СПО́ТИЧКА розм. (невеликий короткочасний бій). Словник синонімів української мови
  7. побій — (укр.) Тип дерев'яної покрівлі. Архітектура і монументальне мистецтво
  8. побій — Побій, -бо́ю м. 1) Бой, побоище. Ти, пане козаченьку, не продавай мене, не продавай мене, спогадай на себе, як ми з тобою да були в побою: в первому побою із татарами, в другому побою у Німещині, в третьому побою у Турещині. Словник української мови Грінченка