1. Словник української мови в 11 томах

полір

ПОЛІ́Р, а, ч., спец. Сталевий інструмент для полірування, що має вигляд гладкого бруска.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полір — -а, ч., спец. Сталевий інструмент для полірування, що має вигляд гладкого бруска. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полір — полі́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. полір — ПОЛІ́Р, а, ч., спец. Сталевий інструмент для полірування, що має вигляд гладкого бруска. Словник української мови у 20 томах