1. Словник української мови в 11 томах

посольський

ПОСО́ЛЬСЬКИЙ, а, е. Прикм. до посо́л і посо́льство.

За «Глухівськими статтями» гетьманові заборонялись безпосередні дипломатичні зв’язки з іноземними державами, але гетьманським представникам дозволялось бути присутніми на посольських з’їздах, де вирішувались питання, зв’язані з Україною (Іст. УРСР, І, 1953, 287);

// Власт. послові.

Посольська гідність.

∆ Посо́льський прика́з, іст. — у Росії XVI — початку XVIII ст. — центральна державна установа, що відала в основному дипломатичними зносинами з іноземними державами, а також здійснювала керівництво такими приказами, як Малоросійський, Смоленський тощо; будинок, де була розміщена ця установа.

Палюче сонце лилося крізь вікна посольського приказу (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 271).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посольський — посо́льський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. посольський — [посол'с'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  3. посольський — -а, -е. Прикм. до посол і посольство. || Власт. послові. Посольська гідність. Посольське право — найдавніша галузь міжнародного права; включає принципи і норми... Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. посольський — ПОСО́ЛЬСЬКИЙ, а, е. Прикм. до посо́л і посо́льство. За “Глухівськими статтями” гетьманові заборонялись безпосередні дипломатичні зв'язки з іноземними державами, але гетьманським представникам дозволялось бути присутніми на посольських з'їздах... Словник української мови у 20 томах
  5. посольський — Посо́льський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. посольський — Посольський, -а, -е 1) = посельський. Бо я посольських справ не розумію. К. МБ. II. 121. 2) Депутатскій. Желех. Словник української мови Грінченка