працівник

ПРАЦІВНИ́К, а, ч.

1. Трудяща людина, трудівник.

А се ж не гріх, — голодних об’їдати і голих обдирати? і кого ж? своїх братів, працівників, рабів (Л. Укр., II, 1951, 230);

Не голоси чаїні — Наш одностайний крик: Рівняйтеся, пустині! Поборе — працівник! (Рильський, І, 1960, 300);

Партія вчить і вимагає поєднувати два стимули: моральний і матеріальний — високу свідомість працівника з кращою оплатою за кращий труд (Рад. Укр., 7.VI 1962, 2);

// рідко. Те саме, що робітни́к.

— А знаєте, до кого подібні ті скриньки? Подібні до тих жебраків, мужиків та працівників, одягнених у вбогі, латані одежі (Фр., IV, 1950, 139).

2. чого і без додатка. Член якогось виробничого колективу, особа, яка бере участь у певному трудовому процесі, працює за певним фахом.

При вантаженні буряків з допомогою тракторного буряконавантажувача СНТ-2, 1 потрібно 5 працівників (Колг. Укр., 9, 1959, 5);

Ми з вами матимемо цінного працівника (Шовк., Інженери, 1948, 22);

Працівники заповідника мали що показати нашій вибагливій екскурсії (Ле, Право.., 1957, 5);

Напередодні вдосвіта старшини притягли до КП вродливого капітана, працівника дивізійної газети (Гончар, III, 1959, 401);

// Людина, що працює в якійсь галузі народного господарства, науки, культури.

Величезну кількість працівників преси можна було тут бачити тільки в перші дні процесу (Галан, Перед лицем.., 1949, 29);

Мій брат був літературним працівником, я теж, напевне, піду цією ж стежкою (Вол., Сади.., 1950, 19);

Партія, ставить великі і відповідальні завдання перед працівниками суспільних наук (Ком. Укр., 2, 1970, 7).

Керівни́й працівни́к — людина, що займає керівну посаду в партійному чи державному апараті.

Керівним працівником ленінського типу може бути той, хто здатний впливати на маси силою ідейної переконаності, своїм глибоким знанням теорії і життя (Матер. XXIV з. КП України, 1971, 51);

Науко́вий працівни́к — людина, що займається науковою роботою, провадить наукові дослідження.

Ви прослухали коротку інформацію наукового працівника, дослідника проблем війни, гвардії старшого лейтенанта Брянського (Гончар, III, 1959, 25);

Парті́йний працівни́к — людина, що працює в партійному апараті.

Вестибюль лікарні.. Внизу чекають схвильовані партійні працівники на приїзд Кречета (Корн., І, 1955, 130).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. працівник — (той, хто багато працює) трудівник, робітник, уроч. подвижник, працелюб. Словник синонімів Полюги
  2. працівник — працівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. працівник — Трудівник, трудар, трудяга, РОБІТНИК; (в установі) службовець, співробітник; (колега) співпрацівник; (культури) діяч; (науковий) науковець. Словник синонімів Караванського
  4. працівник — [прац'іўник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
  5. працівник — -а, ч. 1》 Трудяща людина, трудівник. || рідко. Те саме, що робітник. 2》 чого і без додатка. Член якогось виробничого колективу, особа, яка бере участь у певному трудовому процесі, працює за певним фахом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. працівник — ПРАЦІВНИ́К, а, ч. 1. Трудяща людина, трудівник. А се ж не гріх, – голодних об'їдати і голих обдирати? і кого ж? своїх братів, працівників, рабів (Леся Українка); Не голоси чаїні – Наш одностайний крик: Рівняйтеся, пустині! Поборе – працівник! (М. Словник української мови у 20 томах
  7. працівник — ПРАЦІВНИ́К (член виробничого колективу; той, хто працює в якійсь галузі господарства, науки, культури), РОБІТНИ́К розм. Працівники заповідника мали що показати нашій вибагливій екскурсії (І. Словник синонімів української мови
  8. працівник — Працівни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. працівник — рос. работник особа, що виконує роботу на підприємстві, в організації, установі. Eкономічна енциклопедія