прибавка

ПРИБА́ВКА, и, ж., розм.

1. Дія за знач. приба́вити, прибавля́ти 1 і приба́витися, прибавля́тися¹ 1.

[Соцький:] Чи не чували, ваше благородіє, чого-небудь нащот [щодо] прибавки землі? (Кроп., II, 1958, 488);

// Те, що прибавляють, що прибавилось до чого-небудь.

Кориться б уже й кориться писареві волосному було. Писав би це там коло нього й писав. Ніт же! Треба покомизитися було, прибавки просить (Тесл., З книги життя, 1949, 143);

Дуже відчутну прибавку до заробітної плати одержують трудящі від скасування податків (Ком. Укр., 1, 1962, 28);

При сучасних потужних і високопродуктивних установках і технологічних комплексах кожен зекономлений день у будівництві дає істотну прибавку у виробництві найважливіших видів продукції (Матер. XXIV з. КПРС, 1971, 182).

∆ Приба́вка врожа́ю, с. г. — міра збільшення врожайності якої-небудь сільськогосподарської культури.

Внесення фосфатшлаку в окремі роки дає прибавку врожаю 8-10 центнерів на гектар (Хлібороб Укр., 11, 1969, 10).

2. Те саме, що доба́вка 2.

Оп’янів від їжі Данько. Сидів, і аж похитувало його. Мусив передихнути перше, ніж братися за прибавку (Гончар, Таврія, 1952, 74).