пробуджувати

ПРОБУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш і рідко ПРОБУДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОБУДИ́ТИ, буджу́, бу́диш, док., перех.

1. Примушувати кого-небудь проснутися; будити, розбуджувати.

Ходить сонко по вулиці, Носить спання в рукавиці, Чужі діти пробуджує, А Ганнусю присипляє (Укр. дит. фольк., 1962, 27);

Здається, заснув би втомлений чоловік, коли б не інші пісні пробуджали… (Вовчок, VI, 1956, 343);

Те щастя, то був тільки сон. Ти голосом гу́чним Від нього мене пробудила (Л. Укр., І, 1951, 131);

Мати пробудила його, коли жінка вийшла доїти корову (Томч., Жменяки, 1964, 163);

*Образно. Пробудить сонце молоді сади, Підійде до вікна нової школи… (Перв., І, 1958, 525);

// Примушувати опам’ятатися, прийти в себе.

Гомін далеких голосів і кличний вогник у вікнах колгоспної контори пробуджують Кобзаря від його думок (Жур., Дорога.., 1948, 213);

Целя сиділа, мов нежива. Пробудило її з остовпіння аж питаннє [питання] якоїсь панночки (Фр., II, 1950, 317);

Вибухова хвиля жбурнула його з високої кручі на м’який пісок, і він скотився до самого моря. Тиха хвиля пробудила його, і він прийшов до пам’яті (Кучер, Голод, 1961, 219).

2. перен. Виводячи із стану спокою, застою і т. ін., спонукати до яких-небудь дій, діяльності.

..революція швидко згуртовує і швидко освічує. Кожний крок в її розвитку пробуджує масу і з нестримною силою привертає її саме на сторону революційної програми.. (Ленін, 11, 1970, 41);

Ти се була, моя зоре!.. Ти мене до життя пробудила. Ти мені очі відкрила (Л. Укр., І, 1951, 173);

Великий Жовтень підняв до свідомої історичної творчості мільйони людей, розв’язав їх енергію й ініціативу, пробудив їх до активної будівничої діяльності (Ком. Укр., 11, 1965, 3).

3. перен. Викликати які-небудь думки, почуття, сприяти виникненню якихось якостей, властивостей і т. ін.

Сосни навівали дрімоту, пробуджували й хороші спогади (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 52);

Вперше пробудив у мене віру в свої літературні сили редактор «Киевской старины» (Вас., IV, 1960, 47);

В мені неспокій серце пробудило, Весіння повінь залива поля (Нагн., Вибр., 1957, 9).