промовчаний
ПРОМО́ВЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до промовча́ти;
// промо́вчано, безос. присудк. сл.
В протоколі не промовчано навіть, що секції [розтин] доконали ті самі три лікарі, що за життя лічили його (Фр., II, 1950, 119).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- промовчаний — промо́вчаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- промовчаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до промовчати. || промовчано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- промовчаний — ПРОМО́ВЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до промо́вчати; // промо́вчано, безос. пред. В протоколі не промовчано навіть, що секції [розтин] доконали ті самі три лікарі, що за життя лічили його (І. Франко). Словник української мови у 20 томах