1. Словник української мови в 11 томах

підгрібати

ПІДГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДГРЕБТИ́, бу́, бе́ш, док.

1. перех. Горнучи, згрібати, збирати в одне місце, докупи.

Він ходив собі поза стогами та підгрібав, що набили, перекладаючи хліб на вози (Мирний, II, 1954, 177);

Акуратно підгрібає [Христина] покіс (Стельмах, І, 1962, 553);

Сів батько на лаву та й дивиться на свою дочку, а вона так тим рогачем орудує! То горшки переставля, то жару підгребе, то вибіжить із хати дровець врубать (Стор., І, 1957, 28);

// під кого — що. Горнучи, гребучи і т. ін., поміщати під кого-, що-небудь.

Танк іде на нього [Яреська]. Вже видно, як працюють його сталеві м’язи, як гребе перед собою землю, мов живе створіння, все підгрібаючи під себе, підминаючи траву (Гончар, II, 1955, 375);

Бездумним рухом він підгріб під себе якусь шматину, схилився на неї важкою головою і незчувся, як заснув (Ткач, Арена, 1960, 51);

// перен., розм. Пожадливо захоплювати, привласнювати що-небудь.

Правив [отець Іоанн] панахидки та за треби й собі підгрібав: за батька — порося, за брата — теля! (Ковінька, Кутя.., 1960, 31).

2. неперех. Гребучи веслами або чим-небудь іншим, наближатися до кого-, чого-небудь.

Чкалов підгріб іще ближче й побачив, що тоне якийсь незнайомий хлоп’як (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 11);

// Злегка, поволі гребти веслами або чим-небудь іншим.

Я підгрібав однією рукою, а другою тягнув за собою по пролому до берега Гришу, який борсався у воді (Сміл., Сашко, 1957, 25);

Кузьма Іванович повільно підгрібав правилом і зосереджено дивився на берег (Голов., Тополя.., 1965, 431).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підгрібати — (згрібати в одне місце) обгортати, (чуже майно) привласнювати. Словник синонімів Полюги
  2. підгрібати — підгріба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. підгрібати — див. гребти Словник синонімів Вусика
  4. підгрібати — -аю, -аєш, недок., підгребти, -бу, -беш, док. 1》 перех. Горнучи, згрібати, збирати в одне місце, докупи. || під кого – що. Горнучи, гребучи і т. ін., поміщати під кого-, що-небудь. || перен., розм. Пожадливо захоплювати, привласнювати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. підгрібати — ПІДГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДГРЕБТИ́, бу́, бе́ш, док. 1. що. Горнучи, згрібати, збирати в одне місце, докупи. Він ходив собі поза стогами та підгрібав, що набили, перекладаючи хліб на вози (Панас Мирний); Акуратно підгрібає [Христина] покіс (М. Словник української мови у 20 томах
  6. підгрібати — ПІДГРІБА́ТИ (горнучи, збирати в одне місце), ПІДГОРТА́ТИ, ПІДГО́РТУВАТИ розм.; ОБГОРТА́ТИ (ОГОРТА́ТИ) (обкладати, обкидати з усіх боків чимсь сипким). — Док.: підгребти, підгорну́ти, обгорну́ти (огорну́ти). Словник синонімів української мови
  7. підгрібати — Підгріба́ти, -гріба́ю, -гріба́єш; підгребти́, -гребу́, -гребе́ш; підгрі́б, -гребла́, -гребли́; підгрі́бши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. підгрібати — Підгріба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. підгребти, -бу, -бе́ш, гл. Подгребать, подгресть. Ой Ївченко молодий василечки підкосив, а Їськівна молода василечки підгребла. Грин. III. 281. Словник української мови Грінченка