підгрібати
підгріба́ти
-аю, -аєш, недок., підгребти, -бу, -беш, док.
1》 перех. Горнучи, згрібати, збирати в одне місце, докупи.
|| під кого – що. Горнучи, гребучи і т. ін., поміщати під кого-, що-небудь.
|| перен., розм. Пожадливо захоплювати, привласнювати що-небудь.
2》 неперех. Гребучи веслами або чим-небудь іншим, наближатися до кого-, чого-небудь.
|| Злегка, поволі гребти веслами або чим-небудь іншим.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підгрібати — (згрібати в одне місце) обгортати, (чуже майно) привласнювати. Словник синонімів Полюги
- підгрібати — підгріба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- підгрібати — див. гребти Словник синонімів Вусика
- підгрібати — ПІДГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДГРЕБТИ́, бу́, бе́ш, док. 1. що. Горнучи, згрібати, збирати в одне місце, докупи. Він ходив собі поза стогами та підгрібав, що набили, перекладаючи хліб на вози (Панас Мирний); Акуратно підгрібає [Христина] покіс (М. Словник української мови у 20 томах
- підгрібати — ПІДГРІБА́ТИ (горнучи, збирати в одне місце), ПІДГОРТА́ТИ, ПІДГО́РТУВАТИ розм.; ОБГОРТА́ТИ (ОГОРТА́ТИ) (обкладати, обкидати з усіх боків чимсь сипким). — Док.: підгребти, підгорну́ти, обгорну́ти (огорну́ти). Словник синонімів української мови
- підгрібати — Підгріба́ти, -гріба́ю, -гріба́єш; підгребти́, -гребу́, -гребе́ш; підгрі́б, -гребла́, -гребли́; підгрі́бши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- підгрібати — ПІДГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДГРЕБТИ́, бу́, бе́ш, док. 1. перех. Горнучи, згрібати, збирати в одне місце, докупи. Він ходив собі поза стогами та підгрібав, що набили, перекладаючи хліб на вози (Мирний, II, 1954, 177)... Словник української мови в 11 томах
- підгрібати — Підгріба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. підгребти, -бу, -бе́ш, гл. Подгребать, подгресть. Ой Ївченко молодий василечки підкосив, а Їськівна молода василечки підгребла. Грин. III. 281. Словник української мови Грінченка