1. Словник синонімів української мови

підгрібати

ПІДГРІБА́ТИ (горнучи, збирати в одне місце), ПІДГОРТА́ТИ, ПІДГО́РТУВАТИ розм.; ОБГОРТА́ТИ (ОГОРТА́ТИ) (обкладати, обкидати з усіх боків чимсь сипким). — Док.: підгребти, підгорну́ти, обгорну́ти (огорну́ти). Ой Івченко молодий Василечки підкосив, А Івківна молода Василечки підгребла (пісня); Горпина гуркнула коцюбою в печі.. Підгорнула попіл до челюстей (Є. Гуцало); Вона полізла з рогачем у піч. Засунула горщик, обгорнула жаром (Панас Мирний).

ПРИВЛА́СНЮВАТИ (робити своєю власністю, видавати за своє), ПРИСВО́ЮВАТИ, СОБІ́ЧИТИ діал.; ЗАГРІБА́ТИ розм., ХАПА́ТИ розм., ЦУ́ПИТИ розм., ЗАМО́ТУВАТИ вульг. (перев. чужі гроші, майно); ПІДГРІБА́ТИ розм., ПРИСУСІ́ДЖУВАТИ розм. (приєднуючи до свого); УТА́ЮВАТИ (ВТА́ЮВАТИ) (таємно); УЗУРПУВА́ТИ (перев. чужі права, досягнення тощо). — Док.: привла́снити, привласти́ти заст. присво́їти, загребти́, захапа́ти, нахапа́ти, поцу́пити, замота́ти, підгребти́, присусі́дити, утаї́ти (втаї́ти), потаї́ти заст. узурпува́ти. Дісталось і йому, Ониськові, двадцять п'ять нагаїв вліпили панські посіпаки, ще й глузували, гаспиди: "..Іди та пам'ятай, як чуже собі привласнювати" (І. Цюпа); (Орфей:) Мені самому казкою здається, що зашкарублі пальці обіймали колись так ніжно чарівну сопілку. Ні, певне, то тоді був не Орфей, або тепер я привластив свавільно собі чуже імення (Леся Українка); (Рахміль:) Ти хотів би собі присвоїти чужі папери? (І. Франко); Бідна мати ускаржалась йому на Тимоху, що все собічить: і то моє, і це не ваше (А. Свидницький); Не той блажен, хто загрібає золото Та дивні перли Індії, — Щасливий, хто малим задовольняється (М. Зеров); Засліплена гордощами шляхта .. землю хапала наввипередки (П. Панч); Він брав хабарі на всі боки, цупив громадські гроші, де тільки можна було їх поцупити (І. Нечуй-Левицький); (Бурлака:) Він багато грошей замотав, а ви мовчите, кожний про себе дбає, а за громадське байдуже (І. Карпенко-Карий); Не один там погрівся, підгрібаючи чуже, як своє власне (О. Гончар); — А в бідної Параски — що? .. Не присусідив Кавун останній загонець поля? (П. Козланюк); Сердюки теж встряли в розмову, намагаючись околицею вивідати в земляка, чи є змога чабанам утаювати від прикажчиків ягнят або готові смушки (О. Гончар); Узурпувати духовні багатства.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підгрібати — (згрібати в одне місце) обгортати, (чуже майно) привласнювати. Словник синонімів Полюги
  2. підгрібати — підгріба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. підгрібати — див. гребти Словник синонімів Вусика
  4. підгрібати — -аю, -аєш, недок., підгребти, -бу, -беш, док. 1》 перех. Горнучи, згрібати, збирати в одне місце, докупи. || під кого – що. Горнучи, гребучи і т. ін., поміщати під кого-, що-небудь. || перен., розм. Пожадливо захоплювати, привласнювати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. підгрібати — ПІДГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДГРЕБТИ́, бу́, бе́ш, док. 1. що. Горнучи, згрібати, збирати в одне місце, докупи. Він ходив собі поза стогами та підгрібав, що набили, перекладаючи хліб на вози (Панас Мирний); Акуратно підгрібає [Христина] покіс (М. Словник української мови у 20 томах
  6. підгрібати — Підгріба́ти, -гріба́ю, -гріба́єш; підгребти́, -гребу́, -гребе́ш; підгрі́б, -гребла́, -гребли́; підгрі́бши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. підгрібати — ПІДГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДГРЕБТИ́, бу́, бе́ш, док. 1. перех. Горнучи, згрібати, збирати в одне місце, докупи. Він ходив собі поза стогами та підгрібав, що набили, перекладаючи хліб на вози (Мирний, II, 1954, 177)... Словник української мови в 11 томах
  8. підгрібати — Підгріба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. підгребти, -бу, -бе́ш, гл. Подгребать, подгресть. Ой Ївченко молодий василечки підкосив, а Їськівна молода василечки підгребла. Грин. III. 281. Словник української мови Грінченка