1. Словник української мови в 11 томах

підозріливий

ПІДОЗРІ́ЛИВИЙ, а, е. Схильний до підозр; недовірливий.

Шевченко був по натурі скритний і підозріливий, до незнайомих ставився насторожено (Гур., Через замети, 1961, 7);

// Який виражає підозру (про погляд, очі і т. ін.).

Якусь хвилину старий поглядав на неї недовірливо, підозріливим поглядом (Коцюба, Нові береги, 1959, 65);

Був у нашій родині дуже невеселий день — розподіл дідизни. Мов чужі, сиділи на ясенових лавах брати й братова, висвічували одне одного підозріливим оком (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підозріливий — (який схильний недовіряти) недовірливий, (убачає в усьому неприємність для себе) помисливий. Словник синонімів Полюги
  2. підозріливий — підозрі́ливий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. підозріливий — ПІДОЗРІЛИВИЙ – ПІДОЗРІЛИЙ Підозріливий. Схильний до підозр, недовірливий; який виражає підозру: підозрілива людина, підозріливий погляд. Підозрілий. Літературне слововживання
  4. підозріливий — -а, -е. Схильний до підозр; недовірливий. || Який виражає підозру (про погляд, очі і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. підозріливий — ПІДОЗРІ́ЛИВИЙ, а, е. Схильний до підозр; недовірливий. Шевченко був по натурі скритний і підозріливий, до незнайомих ставився насторожено (О. Гуреїв); // Який виражає підозру (про погляд, очі і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
  6. підозріливий — НЕДОВІ́РЛИВИЙ (який мало довіряє людям), НЕВІ́РНИЙ розм., НЕЙМОВІ́РНИЙ заст.; ПІДОЗРІ́ЛИВИЙ, ПІДОЗРІ́ЛИЙ рідше (схильний до підозр); ПОМИ́СЛИВИЙ (який у всьому вбачає неприємність для себе). Словник синонімів української мови