1. Словник української мови в 11 томах

підписувати

ПІДПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДПИСА́ТИ, ишу́, и́шеш, док., перех.

1. Ставити підпис на знак потвердження, засвідчення чого-небудь.

[Демко:] Він давав мені.. підписувать якісь бумаги (Кроп., II, 1958, 232);

— Хай наш приговор підписують і комітетчики, і громада, і староста, як законна власть (Стельмах, І, 1962, 626);

Через півроку вийшло, що панич їм огороди дарує, аби тільки підписали викуп (Мирний, IV, 1955, 239);

Голова колгоспу з задоволенням підписав написане, поставив печатку, і лист того ж дня пішов до редакції (Минко, Повна чаша, 1950, 157);

// Укладати договір, угоду і т. ін., скріплюючи їх підписом, підписами.

Артілі підписали між собою договір на соціалістичне змагання… (Вишня, І, 1956, 411);

— Але я підписав контракт з руськими на два роки.., — сказав він твердо (Панч, Синів.., 1959, 9).

2. Писати текст, залишати напис на чому-небудь, під чимсь як пояснення.

Було як намалює [маляр] що-небудь та підпише — бо й письменний був собі — що се не кавун, а слива, так таки точнісінька слива (Кв.-Осн., II, 1956, 5);

[Верба:] Подивіться, як я намалював ланкову Ганну Корж. [Ковшик:] Добре.. Тільки підпишіть, — колгоспниця, яка більше спить, ніж робить (Корн., II, 1955, 230).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підписувати — підпи́сувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підписувати — (що) ставити <�класти> підпис під чим, підписуватися під чим, (угоду) укладати; п. ф. ПІДПИСУВАТИСЯ, див. ПІДПИСУВАТИ; (щось робити) ф. ЗГОЛОШУВАТИСЯ. Словник синонімів Караванського
  3. підписувати — -ую, -уєш, недок., підписати, -ишу, -ишеш, док., перех. 1》 Ставити підпис на знак потвердження, засвідчення чого-небудь. || Укладати договір, угоду і т. ін., скріплюючи їх підписом, підписами. 2》 Писати текст, залишати напис па чому-небудь, під чимсь як пояснення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підписувати — ПІДПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДПИСА́ТИ, ишу́, и́шеш, док., що. 1. Ставити підпис на знак підтвердження, засвідчення чого-небудь. [Демко:] Він давав мені .. підписувать якісь бумаги (М. Словник української мови у 20 томах
  5. підписувати — ПІДПИСА́ТИ що (поставити власноручний підпис перев. на знак потвердження, засвідчення чогось), ПІДПИСА́ТИСЯ під чим, де і без додатка, РОЗПИСА́ТИСЯ під чим, де і без додатка, ПРИЛОЖИ́ТИ РУ́КУ до чого, заст.; ПІДМАХНУ́ТИ розм. (наспіх, не читаючи). Словник синонімів української мови
  6. підписувати — Підпи́сувати, -сую, -суєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. підписувати — Підписувати, -сую, -єш сов. в. підписа́ти, -шу́, -шеш, гл. 1) Подписывать, подписать. Я підпишу на суді оправдання. К. Іов. 68. 2) Надписывать, надписать. Словник української мови Грінченка