регламент

РЕГЛА́МЕНТ, у, ч.

1. Прийнятий розпорядок ведення зборів, засідання і т. ін.

— Так що ж, товариші, розпочнемо. Розводитись з регламентом не будемо, щоб не гаяти часу (Досв., Вибр., 1959, 278);

На роздільних засіданнях палат [Ради Союзу і Ради Національностей] одноголосно затверджено порядок денний і регламент роботи сьомої сесії Верховної Ради СРСР (Літ. газ., 8.XII 1961, 1);

// розм. Час, відведений згідно з цим розпорядком для доповіді або виступу.

Марі розповідала спокійним, тихим голосом, її не переривали й не нагадували про регламент (Ю. Янов., Мир, 1956, 240);

Підвівсь голова, що згадав про кермо: — Регламент скінчився… Ще скільки дамо? — Доволі! — гукнули усі, як один, Хоч критик просив ще п’ятнадцять хвилин! (С. Ол., Вибр., 1959, 180).

2. Заведений розпорядок дня, режим праці і т. ін.

— Щось професорові перешкодило додержати свого регламенту. Чи не трапилося чого? — подумала Сахно (Смолич, І, 1958, 68);

Учасники точно дотримуються призначеного начальником групи регламенту відносно годин підйому, порядку пересування, розбивки бівуаку, робіт у таборі (В дорогу, 1953, 18);

Моя тепер думка: для письменницької праці варт завести строгий регламент — гігієна праці письменникам потрібна більше ніж кому іншому (Вас., IV, 1960, 59).

3. Інструкція, зведення правил для користування чим-небудь.

Видано [науковцями] регламент для проектування печі з киплячим шаром (Вісник АН, 4, 1971, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. регламент — регла́мент іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. регламент — [реигламеинт] -нту, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. регламент — -у, ч. 1》 Прийнятий розпорядок ведення зборів, засідання і т. ін. || розм. Час, відведений згідно з цим розпорядком для доповіді або виступу. 2》 Заведений розпорядок дня, режим праці і т. ін. 3》 Інструкція, зведення правил для користування чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. регламент — РЕГЛА́МЕНТ, у, ч. 1. Прийнятий розпорядок ведення зборів, засідання і т. ін. – Так що ж, товариші, розпочнемо. Розводитись з регламентом не будемо, щоб не гаяти часу (Олесь Досвітній); Регламент роботи сесії Верховної Ради; // розм. Словник української мови у 20 томах
  5. регламент — I. (англ. rеgulation) сукупність правил, що визначають порядок роботи державних органів, установ, організацій, проведення офіційних заходів, нарад, засідань тощо. II. (англ. Економічний словник
  6. регламент — регла́мент (франц. reglement, від лат. regula – правило) 1. Звід, система правил, які визначають порядок організації і діяльності органів державної влади в цілому та їхніх складових частин. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. регламент — Документ, яким визначається порядок проведення засідань будь-яких колегіальних органів; зазвичай містить положення про повноваження учасників засідання, розподіл обов'язків між ними, порядок формування порядку денного, ухвалення рішень тощо. Універсальний словник-енциклопедія
  8. регламент — ІНСТРУ́КЦІЯ (зібрання вказівок, як виконувати щось, користуватися чим-небудь), ПА́М'ЯТКА, РЕГЛА́МЕНТ книжн. Інструкція до укладання словника; Пам'ятка туриста; Регламент для проектування печі Словник синонімів української мови
  9. регламент — рос. регламент 1. Правила, що регулюють порядок і час проведення заходів і дій, обмежують їх здійснення певними рамками (Р. зборів, Р. нарад, Р. конференцій). 2. Назва деяких актів міжнародних конгресів. 3. Час, відведений на зборах для доповіді, виступу. Eкономічна енциклопедія