світанок

СВІТА́НОК, нку, ч.

1. Пора доби перед сходом сонця, коли починає розвиднятися; початок ранку.

В сутінках світанку він все малював будучність своїх дітей, внуків і правнуків (Стеф., І, 1949, 238);

Він до світанку перебуде на станції, а як розвидниться зовсім — вирушить додому (Шиян, Баланда, 1957, 50);

*У порівн. В очах цвіли, як золотий світанок, ті мрії, що впину їм немає (Вас., II, 1959, 83);

// Освітлення, забарвлення неба над горизонтом у цей час; ранкова зоря.

На сході почала виступати м’яка смуга світанку (Досв., Вибр., 1959, 91);

Спохмурнілий, з темним обличчям, опустивши руки, стояв він і дивився на городниці, за якими починав ясніти світанок (Скл., Святослав, 1959, 80).

◊ Бра́тися на світа́нок, безос. — починати світати.

Хоч ще й не бралося на світанок, було видно, як серед білого дня (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 25);

Від (од) світа́нку до смерка́ння (до смерку́) — від раннього ранку до пізнього вечора.

Від світанку до смеркання стригла вона ярок і баранів, які лежали перед нею зі зв’язаними ногами (Тулуб, В степу.., 1964, 145);

На світа́нку — рано-вранці.

До Славгорода роменський поїзд прибув на світанку (Головко, II, 1957, 439).

2. у знач. присл. світа́нком. Рано-вранці.

Другого дня Матвій світанком вирушив до міста (Мик., II, 1957, 370);

На луках світанком тумани коливались (Головко, І, 1957, 208).

3. чого, перен. Початок, ранній період, зародження чого-небудь; зоря.

Минають роки, пройдуть десятиліття і віки, але дата ця [Жовтневої революції] не зітреться в людській пам’яті, бо то був початок нашого комуністичного майбуття, полум’яний світанок нової великої ери (Наука.., 11, 1963, 5);

На світанку робітничого руху Марксу і Енгельсу довелося вести вперту боротьбу з різними проявами дрібнобуржуазної ідеології (Ком. Укр., 9, 1964, 40);

До Маріуполя я потрапив випадково, шукаючи притулок, де б у затишку закінчити роботу над новою книгою. То було давно — на світанку літературної юності (Смолич, VI, 1959, 11).