свічечка
СВІ́ЧЕЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до сві́чка 1-3, 5.
Чом не прийшов, Як я говорила? А у мене цілу нічку Свічечка горіла (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 92);
[Таня:] Давайте, Катю, одсвяткуймо й ми сьогодні ялинку: хай уже одна свічечка й для нас згорить (Вас., III, 1960, 120);
Над Києвом стояла всепереможна й радісна весна, величезні глейкі бруньки на каштанах.. перетворилися вже на ніжні семилисники й повипускали свічечки майбутніх квітів (Ю. Янов., II, 1954, 88);
*Образно. [Передерій:] Меласю! Рідна! Свічечка ясна! Мене сама мов світлом ти осяла (Коч., П’єси, 1951, 197);
*У порівн. Як свічечки, блищали зорі, І місяць весело світив (Гл., Байки.., 1959, 395);
Дід витягає з кишені довгу, мов свічечку, цукерку (Стельмах, І, 1962, 317).
◊ Та́нути мов (на́че, як і т. ін.) сві́чечка див. та́нути.
Значення в інших словниках
- свічечка — сві́чечка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири сві́чечки Орфографічний словник української мови
- свічечка — -и, ж. Зменш.-пестл. до свічка 1-3), 5). Великий тлумачний словник сучасної мови
- свічечка — СВІ́ЧЕЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до сві́чка 1–3, 5. Чом, чом не прийшов, Як я говорила? А у мене цілу нічку Свічечка горіла (з народної пісні); [Таня:] Давайте, Катю, одсвяткуймо й ми сьогодні ялинку: хай уже одна свічечка й для нас згорить (С. Словник української мови у 20 томах
- свічечка — та́нути / ста́нути як (мов, ні́би і т. ін.) сві́чка (віск (на со́нці)). Швидко втрачати сили, здоров’я через хворобу, горе; марніти, худнути. Мама весь час заплакана, їй жалко тата, що тане як свічка (А. Фразеологічний словник української мови
- свічечка — Свіча, -чі ж. Свѣча. Свіча горить. Рудч. Ск. I. 197. ум. свічка, свічечка. Свічечка горить, батенько не спить, — не вийду. Чуб. III. 136. Словник української мови Грінченка