1. Словник української мови в 11 томах

свічкогас

СВІЧКОГА́С, а, ч., заст. Людина (перев. при церкві), що гасить свічки, знімає нагар із свічок.

Жили при палаці священики, ченці, свічкогаси (Загреб., Диво, 1968, 645);

Дядько Трохим врятував нашого свічкогаса, але ні срібла-золота, ні паперових грошей від нього не дочекався (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 85).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свічкогас — свічкога́с іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. свічкогас — -а, ч. Людина (перев. при церкві), що гасить свічки, знімає нагар із свічок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. свічкогас — СВІЧКОГА́С, а, ч. Людина (перев. при церкві), що гасить свічки, знімає нагар із свічок. Жили при палаці священики, ченці, свічкогаси (П. Загребельний); Дядько Трохим врятував нашого свічкогаса, але ні срібла-золота, ні паперових грошей від нього не дочекався (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах