сидіти

СИДІ́ТИ, джу́, ди́ш, недок.

1. Перебувати в положенні, при якому тулуб розміщується вертикально, спираючись на що-небудь сідницями (про людину).

На возі сидів гарний козак молодий (Вовчок, І, 1955, 320);

Співробітники сиділи зі здивованими обличчями і поглядали один на одного (Фр., VI, 1951, 299);

Панночка сиділа перед люстром при світлі свічки і виймала з вух дорогі сережки (Довж., І, 1958, 223);

Автобус не був переповнений. Майже всі пасажири сиділи (Томч., Готель.., 1960, 6);

// Розміщуватися нерухомо у певний спосіб (з обставинними словами, що вказують на його характер, особливості).

Вони сиділи нерухомо, ..боячись поворухнутись та зачепити шамкий комиш (Коцюб., І, 1955, 348);

Студент Павло Синицин сидів навпочіпки біля невеличкого чудернацького деревця (Довж., I, 1958, 476);

Єфрейтор, засукавши рукава, сидить верхи на перекинутому човні (Гончар, III, 1959, 349);

// Займати вертикальне положення, при якому тулуб спирається на що-небудь нижньою своєю частиною і підтримується передніми лапами (про собаку, кішку, вовка і т. ін.).

Біля нього сидів білий кудлатий пес і дивився на берег (Коцюб., І, 1955, 188);

// Перебувати на чому-небудь, на якійсь поверхні не переміщуючись (про птахів, комах).

Закувала зозуленька, На дубу сидячи (Шевч., І, 1963, 6);

Он сидить на щоглі чайка, Скиглить-галасує (Л. Укр., IV, 1954, 96);

Одні [бджоли] лазили по кориту, другі сиділи на соломинках (Мирний, І, 1954, 281);

Галки на стіні Сидять, мов судді марноти людської (Рильський, III, 1961, 274);

На плечі [шарманщика] сидів великий рожевий птах (Смолич, II, 1958, 8).

На причі́лку сиді́ти див. причі́лок;

Плечи́ма сиді́ти див. плече́;

Сиді́ти за па́ртою див. па́рта;

Сиді́ти на я́йцях — висиджувати пташенят, зігріваючи яйця теплом свого тіла (про птахів).

Орлиця ще сиділа на яйцях, а орел кружляв над нею з якоюсь дрібною здобиччю в пазурах (Тулуб, В степу.., 1964, 121).

♦ Для (за́для) ме́блів сиді́ти див. ме́блі;

Му́ха сі́ла на ніс див. му́ха;

Оту́т (ось тут) сиди́ть — уживається, щоб виразити незадоволення, роздратування чим-небудь (звичайно супроводжується жестом — показуванням на голову, шию, потилицю, серце).

— Та таки правда, що воно [земство] в мене отут сидить! — показав [Чіпка] на серце (Мирний, II, 1954, 283);

Сиді́ти ка́менем (кілко́м):

а) перебувати в нерухомому положенні, бути непорушним.

— Увесь Єрусалим, старе й мале біжить, щоб на видовисько поглянуть, се тільки ти тут каменем сидиш (Л. Укр., І, 1951, 444);

б) займатися чим-небудь, нікуди не виходячи.

В негоду кілком сиджу за столом (Коцюб., III, 1956, 424);

Сиді́ти на ла́ві підсу́дних (обвинува́чених) див. ла́ва¹;

Сиді́ти на печі́ — нічого не робити, ні в що не втручатися.

Старі, старі! сидіть би вам на печі та жувать калачі (Номис, 1864, № 8639);

Сиді́ти на телефо́ні — не відходити від телефону довгий час, передаючи або приймаючи які-небудь відомості, чекаючи на які-небудь повідомлення і т. ін.;

Сиді́ти на чужо́му во́зі — бути позбавленим чого-небудь свого або бути залежним від кого-небудь.

Нема гірше, каже народна мудрість, як сидіти на чужому возі (Дмит., Розлука, 1957, 237);

Сиді́ти оди́н на о́дному — де-небудь дуже тісно.

За ложі ми вже нічого не кажемо: там, як ото говорять, один на одному сидять (Вітч., 1, 1970, 142);

Сиді́ти як (мов, на́че, ні́би і т. ін.) на вогні́ — бути надзвичайно схвильованим, збудженим, занепокоєним.

— Я страшенно чогось боявся. Ніби я сидів на вогні (Ю. Янов., II, 1958, 154);

Сиді́ти як на голка́х див. го́лка;

Сиді́ти як на колючка́х див. колю́чка;

Сиді́ти як (на́че) у сли́вах див. сли́ва;

Сиді́ти як пень див. пень;

Сиді́ти як пеньо́к (пенько́м) див. пеньо́к;

Си́днем (си́дьма) сиді́ти див. си́день, си́дьма; Сі́сти як (на́че і т. ін.) рак на мілині́ (на мілко́му) див. мілина́, мілки́й; У печінќах сиді́ти див. печі́нка;

Як (мов) на ножа́х сиді́ти див. ніж¹;

Як (мов і т. ін.) ска́лка на о́ці сиди́ть (скалки́ на оча́х сидя́ть) див. ска́лка;

Як на кіло́чках сиді́ти див. кіло́чок.

2. Перебувати де-небудь; проводити час десь, у когось.

Якби не діти, то би добре було в корчмі сидіти (Номис, 1864, № 11675);

Сидить Петро у Полтаві В стані з поштарями (Г.-Арт., Байки.., 1958, 142);

Зараз у мене сидить Хомця (Коцюб., III, 1956, 274);

Чубенко подумав про тих, що сиділи в окопах (Ю. Янов., II, 1958, 228);

Увечері Черниш і Сагайда сиділа в розвідників (Гончар, III, 1959, 132);

Удень, звичайно, дома сидить [художник] — все малює (Головко, II, 1957, 192);

// Перебувати де-небудь з метою відпочинку, розваг і т. ін.; гостювати.

Сиділа в гостях 10 днів (Л. Укр., V, 1956, 375);

// Мешкати, проживати де-небудь, у когось.

— Живи в мене, дочко! Чого ти маєш у чужому селі одинока сидіти! (Вовчок, І, 1955, 4);

[Крістабель:] Ну, як таки вам жити у шатрі? Поки збудуєтесь, у нас сидіте (Л. Укр., III, 1952, 39);

Хата, в якій вони [Герман і мати] сиділи, не їх (Фр., VIII, 1952, 332);

*Образно. — Злидні, як увійдуть до хати, то й сидять до похоронного дзвону (Стельмах, І, 1962, 552);

// розм. Проходити той самий курс навчання повторно або втретє.

Третій рік він сидить вже у другому класі (Мирний, IV, 1955, 115);

Далеко від батьків відстав, задираючись з дітьми, дванадцятилітній головатий Гнат, який по два роки сидить в кожному класі (Стельмах, І, 1962, 216);

// у сполуч. із сл. на землі, на грядці, на хазяйстві і т. ін. Вести осіле життя або господарювати де-небудь.

— Я сидів все життя на грядці і дивився вниз (Довж., І, 1958, 489);

Довго сидів на дідівському дворі і син Бразд (Скл., Святослав, 1959, 13);

Софрон і зараз сидів на батьківському хазяйстві (Смолич, Мир.., 1958, 18);

Сидить смерд на землі, та не він господар (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 15).

Сиді́ти в комі́рному — наймати квартиру в кого-небудь.

І досі чудно: своя хата! Це ж, люди добрі, не в комірному сидіти, не щулитись у чужому кутку (Стельмах, І, 1962, 509);

Сиді́ти в чотирьо́х сті́нах:

а) не виходити з дому, з приміщення.

— А ти чого, белбас, сидиш в чотирьох стінах? Така погода — а він сидить. Сам би чорт мене не вдержав у хаті! — крикнув Власов на Василя (Мирний, IV, 1955, 127);

б) бути позбавленим товариства, перебувати в самотині.

Чудна Галя, що не переїхала до міста… Сидить там сама в чотирьох стінах… (Зар., На.. світі, 1967, 79).

◊ Сиді́ти над душе́ю чиєю, у кого — набридати своєю присутністю, настирливістю.

Дмитренко, як мара та, сидів над його душею, чигав, як шуліка, коли Чіпка пристане на його раду (Мирний, І, 1949, 385);

— І зовсім не слід сидіти у хворого над душею, — повчав Ковалишин далі (Шовк., Людина.., 1962, 168).

3. Перебувати в певному стані (здебільшого у стані бездіяльності).

Які ж були до карт охочі, То не сиділи дурно тут (Котл., І, 1952, 114);

Сиди один в холодній хаті… Сиди і нічогісінько не жди!.. (Шевч., II, 1953, 354);

[Батура:] Я так сидіти не буду, давай і мені роботу (Корн., Калин. гай, 1950, 43);

— До якого ж часу, батьку, будемо отак сидіти? — питався Андрій (Довж., І, 1958, 241);

// Не мати чого-небудь, залишатися без чого-небудь очікуваного, потрібного.

Часами тільки хвилюється море і пароходи [пароплави] не пристають і доводиться сидіти без пошти (Коцюб., III, 1956, 408);

Хіба не видно он по тій сумовитій корові,.. що Гранчакові діти сидять без ложки молока? (Стельмах, І, 1962, 224);

// на чому, розм. Обмежувати себе в чому-небудь (перев. у харчуванні).

— Ховати [пшеницю]? Від кого? — спаленіла Вустя. — Від тих, що на фронті? Що на голодних пайках сидять? (Гончар, II, 1959, 149).

Не сиді́ли (не сиді́в, не сиді́ла і т. ін.) голо́дні (голо́дний, голо́дна і т. ін.) хто-небудь мав чим харчуватися.

Андрій був при роботі і хоч не весь заробіток приносив додому, а все ж голодні вони не сиділи (Коцюб., II, 1955, 41);

Сиді́ти без ді́ла — нічого не робити, гайнувати час.

Тут всі по волі забавлялись.. Ніхто без діла не сидів (Котл., І, 1952, 115);

Славна кобза твоя неспокійна була, Не привикла без діла сидіти (Мирний, V, 1955, 282);

Сиді́ти без хлі́ба — голодувати; терпіти нестатки, мати нужду.

— Дайте, пане, милостивий… хоч копійку дайте… мати вмирають… два дні без хліба сидимо (Коцюб., І, 1955, 131);

— Ти ж без хліба сидиш (Стельмах, І, 1962, 582);

Сиді́ти голо́дним (голо́дний) — бути голодним, голодувати.

— Та прожра буде за двох класти [їсти], а я повинен голодний сидіти (Мирний, І, 1954, 332);

Сиді́ти ти́хо — поводитися сумирно, не робити галасу; не вживати ніяких заходів.

— Утік до нас — сиди тихо, а робиш шкоду — айда [гайда] назад… (Коцюб., І, 1955, 383);

Якісь дивні відносини були у властей з опришками. Наче умовилися: коли ви будете сидіти тихо, то й ми будемо сидіти тихо (Хотк., II, 1966, 181).

◊ Під п’ято́ю сиді́ти див. пята́;

Сиді́ти в борга́х — мати дуже багато боргів.

— Поміщики, думаєте, не сидять у боргах? (Стельмах, І, 1962, 369);

Сиді́ти в дівка́х див. ді́вка;

Сиді́ти в за́пічку:

а) мати затишний притулок.

Ростіть, ростіть, дівчаточка! Добре сидіти в теплому запічку за старими головами… (П. Куліш, Вибр., 1969, 263);

б) не втручатися ні в що, перебувати осторонь чого-небудь.

Таку сказав [Латин] річ старшинам: — ..Мовчки в запічках сидіте, Розгадуйте, що їсть і пить (Котл., І, 1952, 184);

Сиді́ти за спи́ною чиєю — бути на утриманні, під захистом, опікою кого-небудь.

— Ви ж нічого робити не вмієте. За маминою спиною сиділи (Хижняк, Тамара, 1959, 64);

Сиді́ти, згорну́вши (скла́вши, спусти́вши і т. ін.) ру́ки див. рука́;

Сиді́ти [й (і, та)] не ри́патися — бути бездіяльним; не втручатися ні в що; не займатися чимсь бажаним.

Гай-гай! Куме, куме! Сиди з лихом дома та й не рипайсь! (Укр.. присл.., 1963, 33);

[Храпко:] Сиди дома і не рипайся (Мирний, V, 1955, 163);

О, вона бачить його наскрізь, всі його думки й бажання, то нехай він сидить, не рипається, в бабське діло не мішається (Коцюб., І, 1955, 275);

— Сидіти — не рипатись і краще працювати біля свого наділу, який він не є (Стельмах, І, 1962,13);

Сиді́ти на ві́ру див. ві́ра¹;

Сиді́ти на ши́ї (на голові́) чиїй, у кого, діал. кому — бути на чиємусь утриманні, під чиєюсь опікою, обтяжуючи кого-небудь.

Доводиться [Демидові] на батьковій шиї сидіти… (Гр., II, 1963, 66);

Нема чого сидіти на шиї в оцих чесних роботящих людей, приховувати від них своє творче безсилля, зловживати їхньою гостинністю (Гончар, Новели, 1954, 95);

— Добре тобі й говорити, коли тобі на шиї не сидить сім дочок (Н.-Лев., І, 1956, 125);

Тітка приїздила щороку в тім часі на «віддих». Пробувала в неї майже цілий місяць.. Славко не приходив. Мабуть, тому, — була в неї така думка, — що тітка сидить їй на голові (Март., Тв., 1954, 427);

Сиді́ти ні в сих ні в тих — почувати себе ніяково, бути в нерішучості.

Дарка сиділа ні в сих ні в тих і не знала, як одмінити розмову (Л. Укр., III, 1952, 642);

Гавриш, зашарівшись, прикусив губу, Він сидів ні в сих ні в тих (Коцюба, Нові береги, 1959, 289);

Сиді́ти в кише́ні у кого, чиїй — бути в повній фінансовій залежності від кого-небудь; бути чиїмсь боржником;

Сиче́м (сича́ми, як сич) сиді́ти див. сич.

4. за чим, над чим, з чим, на чому. Займатися чим-небудь, робити щось сидячи.

Сидите десь за перекладами, коректами, статтями і т. ін. (Коцюб., III, 1956, 380);

Можна було сидіти в садку з роботою, як у хаті (Л. Укр., V, 1956, 226);

Сидить [учителька] над зшитками (Сос., І, 1957, 405);

Побачив [Варчук], що високе начальство сидить не в хаті за якимись важливими паперами, а в дубовій коморі за самогонним кубом (Стельмах, II, 1962, 216);

Через кілька хвилин ми з Юрчиком уже сиділи на веслах (Сміл., Сашко, 1957, 66);

— Чотири техніки та ще рисувальники садять на проекті… (Ле, Міжгір’я, 1953, 47).

Над кни́жкою (книжка́ми) сиді́ти див. кни́жка.

5. над ким, коло кого, біля кого, з ким. Перебувати, проводити час поруч з ким-небудь, доглядаючи його (про дитину, хворого і т. ін.).

[Кнуриха:] Усе б сиділа коло його і не одходила нікуди. На тебе припоручено шпиталь, а тобі до других байдуже, аби одному Василеві було добре (Мирний, V, 1955, 100);

День і ніч тра [треба] було сидіти коло слабої (Коцюб., І, 1955, 465);

Мартоха навіть не раз спихала головну господарську роботу на старших дочок, менших попускала «байди бити», а сама сиділа з Гапкою, то бавлячи її, то лікуючи всякими ліками (Л. Укр., III, 1952, 667);

Це ж уперше отут і побачив [Данько] колись Наталку.., коли вона сиділа над умираючою матір’ю (Гончар, II, 1959, 342).

6. розм., заст. Займати яку-небудь посаду або якесь місце, виконувати якісь обов’язки; служити, бути кимсь.

Через рік сидів [Кирило Іванович] уже на місці помічника столоначальника (Мирний, І, 1954, 56);

— Якої неволі сидіти в дяках? (Вас., II, 1959, 76).

Сиді́ти (сі́сти) на престо́лі див. престо́л;

Сиді́ти (сі́сти) на тро́ні див. трон.

7. розм. Бути ув’язненим, позбавленим волі.

— Та ні! не я сиділа у острозі, а Левко сидить (Кв.-Осн., II, 1956, 278);

Довго сиділи в тюрмі рибалки, доки їх покликали на суд (Н.-Лев., II, 1956, 251);

— Пан Остап сидить у міській в’язниці (Довж., І, 1958, 268);

Сиділи ж в одній камері з усіх країв люди (Головко, II, 1957, 258).

8. тільки 3 ос. Міститися, розміщуватися де-небудь.

Чорнява голівонька.. сиділа на високій шиї (Мирний, III, 1954, 179);

— Деревину й ту скалічено. Осколки скрізь сидять (Кучер, Черв. вогонь, 1959, 49);

У дядечка Лупу кошлаті сиві брови, що низько сидять над очима (Чаб., Балкан. весна, 1960, 53);

На голові в нього сидів зелений, як листя лопуха, капелюх (Чорн., Визвол. земля, 1959, 25);

// перен. Таїтися, міститися, глибоко вкорінюватися в кому-, чому-небудь (про думки, почуття, нахили, звички і т. ін.).

А в дядьковім старім тілі сидить молода, свіжа, тепла душа (Коцюб., І, 1955, 467);

У нього наче біс сидів у голові (Ю. Янов., II, 1958, 248);

«Біс ревнощів», що сидів у ньому, знову заволодів ним (Головко, І, 1957, 476);

— Ну, скажи, а дрібнобуржуазна стихія здорово сидить у тобі? — добряче ворушаться неглибокі віспинки навколо рівного носа (Стельмах, II, 1962, 143).

◊ Сиди́ть у крові́ у кого, розм. кому — кому-небудь від народження притаманне щось, що становить невід’ємну особливість його характеру, вдачі.

Хома, який умів з кожного покепкувати, водночас викликав і загальну симпатію до себе своїм гумором та затятим колективізмом, що, здається, вже сидів йому в крові (Гончар, III, 1959, 230).

9. тільки 3 ос. Бути поміщеним куди-небудь (у піч і т. ін.) для виготовлення, обробки.

Сиділа в печі хороша Паляниця (Гл., Байки.., 1959, 201).

10. тільки 3 ос., у сполуч. із сл. гарно, добре або погано, незграбно і т. ін. Приходитися в якийсь спосіб до статури, ноги і т. ін. (про одяг, взуття, головний убір).

Йому любо, міряючи, слухати скрипу блискучих .. чобіт, дивитися, як вони гарно сидять об нозі (Мирний, IV, 1955, 125);

Одіж на ньому добра, але сидить якось незграбно (Ю. Янов., І, 1958, 191);

Шинеля сиділа як влита, а зверху шкіряний пояс виблискував мідною бляхою з бомбою (Панч, Гарні хлопці, 1959, 121);

На Миколі Гуртовому добре сидів гарно пошитий темно-коричневий костюм (Ткач, Плем’я.., 1961, 277).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сидіти — (у кого) перебувати, мешкати, проживати; (на троні) засідати, ур. возсідати; (вдома) не виходити з хати; (у першій клясі) повторно вчитися; (на землі) жити, господарювати; (хутором) жити на чім; (над чим) працювати сидьма... Словник синонімів Караванського
  2. сидіти — [сиед’ітие] сиеджу, -диш, -диемо, -диете; нак. -ди, -д'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. сидіти — ЖИ́ТИ (бути жителем якоїсь країни, місцевості, будинку), ПРОЖИВА́ТИ, ПРОБУВА́ТИ рідше, ПОЖИВА́ТИ розм., СИДІ́ТИ розм.; НАСЕЛЯ́ТИ (про велику кількість людей на якійсь території); МЕ́ШКАТИ (перев. у певному приміщенні). Словник синонімів української мови
  4. сидіти — сиді́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. сидіти — (на чому?), -джу, -диш, недок. 1. нарк. Постійно вживати наркотичні речовини. ◇ Сидіти на голці — мати наркотичну залежність. 2. ◇ Сидіти на стакані — багато пити. Він вже сидить на стакані... Словник сучасного українського сленгу
  6. сидіти — -джу, -диш, недок. 1》 Перебувати в положенні, за якого тулуб розміщується вертикально, спираючись на що-небудь сідницями (про людину). || Розміщуватися нерухомо у певний спосіб (з обставинними словами, що вказують на його характер, особливості). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. сидіти — Він мені у печінках сидить. Луже надокучив. Довго на місці сидіти, то буде задок боліти. Жартують до лінивого. Круки на стерво сідають, а пани на людську біду. Пани наживаються на людській біді. Ні сіло, ні впало, давай, мамо, сало. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. сидіти — Сідати, вгніжджуватися, висиджувати, висиджуватися, відсиджувати, відсиджуватися, відсідати, возсідати, всідатися, гніздитися, досиджувати, досиджуватися, закам'яніти, заклякнути, засиджувати, засиджуватися, засідати, йорзати (сидіти неспокійно)... Словник синонімів Вусика
  9. сидіти — ду́мка гвіздко́м (коло́м) стрими́ть (стирчи́ть, сиди́ть і т. ін.) у голові́ у кого, чиїй і без додатка. Хто-небудь весь час думає про щось. Гвіздком стирчала там (у голові) одна думка .. Фразеологічний словник української мови
  10. сидіти — сиді́ти: ◊ не зна́ти, що в кому сиди́ть про незбагненність людської душі (ср, ст): Такі були часи, що кожний мусив бути обережний, ніколи не знати, що в кому сидить (Тарнавський... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  11. сидіти — Сиді́ти, сиджу́, -ди́ш, -дя́ть; си́дячи́; сиди́, сиді́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. сидіти — Си́діти. Жити, мешкати. Женитися не хотів, бо, як казав, своєї власної хати не мав, а в винаймленій не хотів сидіти. Гонор не позволяв. Не був із такого роду, щоб, оженившися, іти зараз на жіноче або комірне (Коб., Земля, 225) // укр. діал. сидіти — мешкати (в певному місці). Українська літературна мова на Буковині
  13. сидіти — СИДІ́ТИ, джу́, ди́ш, недок. 1. Перебувати в положенні, при якому тулуб розміщується вертикально, спираючись на що-небудь сідницями (про людину). Словник української мови у 20 томах
  14. сидіти — Сидіти, -джу, -диш гл. 1) Сидѣть. Сидить, як квіточка. ЗОЮР. І. 145. Сидить голуб на дубочку, голубка на вишні. Мет. 62. Сидів у темниці. Ном. № 7068. у парі сидіти. Прямой смыслъ: сидѣть рядомъ на свадьбѣ, т. е. быть новобрачнымъ, сочетаться бракомъ. Словник української мови Грінченка