силогізм
СИЛОГІ́ЗМ, у, ч., лог. Умовивід, у якому з двох суджень-засновків одержують зумовлене ними третє судження — висновок.
Силогізм, або дедуктивний умовивід, — це такий умовивід, в якому з двох даних суджень виводиться третє судження, причому одне з двох даних суджень неодмінно загальне (Логіка, 1953, 92);
Дашкович підвів голову, почувши такий надзвичайний рогатий силогізм, якого навіть не вигадала давня Греція (Н.-Лев., І, 1956, 399).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- силогізм — силогі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- силогізм — -у, ч., лог. Умовивід, у якому з двох суджень-засновків одержують зумовлене ними третє судження – висновок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- силогізм — Висновок логічний, див. сорит Словник чужослів Павло Штепа
- силогізм — СИЛОГІ́ЗМ, у, ч., лог. Умовивід, у якому з двох суджень-засновків одержують зумовлене ними третє судження – висновок. Силогізм, або дедуктивний умовивід, – це такий умовивід, в якому з двох даних суджень виводиться третє судження... Словник української мови у 20 томах
- силогізм — силогі́зм (грец. συλλογισμός від συλλογίζομαι – міркую, роблю висновок) дедуктивний умовивід, у якому з двох суджень, що називаються засновками, одержують зумовлене ними третє судження – висновок. Словник іншомовних слів Мельничука
- силогізм — СИЛОГІЗМ (від грецьк. συλλογισμαι — міркую, роблю умовивід) — дедуктивний умовивід, в якому з двох суджень (засновків) отримують зумовлене ними третє судження — висновок. Розрізняють три великі групи С.: категоричний... Філософський енциклопедичний словник
- силогізм — Силогі́зм, -му, -мові; -гі́зми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)