слабнути

СЛА́БНУТИ, ну, неш, недок. Ставати, робитися слабким (у 1, 3, 6 знач.); слабим (у 2,5 знач.).

Хлопці бачили, що дід слабне з кожним днем і спадає на силах (Фр., VI, 1951, 194);

Чув [Юра], що сили вже слабнуть, що в грудях пусто (Коцюб., II, 1955, 341);

Я вийшов з села знову на стовповий шлях, відчуваючи, як слабнуть, мої ноги (Сміл., Сашко, 1957, 149);

Оксен був поранений. Дві кулі потрапили йому в живіт. Він сів на дно окопу і відчув, що слабне (Тют., Вир, 1964, 537);

Я йду, аж доки м’язи мені не починають слабнути (Мик., II, 1957, 66);

Опівночі очі слабнуть, пальці умлівають, а нитку мусить [Марія] прясти дальше (Стеф., І, 1949, 223);

У загальній тиші лунко відбивалися Бронкові кроки по тротуару. Ступав різкіше — відгомін зростав, тихіше— гул від кроків слабнув (Вільде, Сестри.., 1958, 278);

І чим моє слово для тебе привабне? Ні меду, ні ласки, ні пристані тихої. Та бачу, любов твоя зовсім не слабне (Мал., Звенигора, 1959, 59);

Приводні паси до верстатів то слабнули, як пущені віжки, то натягувалися до відказу (Бойч., Молодість, 1949, 282).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

слабнути

Значення в інших словниках