слабнути

ВИСНА́ЖУВАТИСЯ (зовсім утрачати сили, ставати безсилим, змарнілим від утоми, голоду, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЮВАТИСЯ, ЗНЕМАГА́ТИ, ЗНЕМАГА́ТИСЯ, ЗАМУ́ЧУВАТИСЯ, ЗМУ́ЧУВАТИСЯ, ВИСИХА́ТИ, ЗСИХА́ТИ, ВИМО́ТУВАТИСЯ, ХЛЯ́НУТИ, ХЛЯ́ТИ, ВИСИ́ЛЮВАТИСЯ рідше, ВИСИЛЯ́ТИСЯ рідко, ПЕРЕПАДА́ТИСЯ рідко, ЗНО́ШУВАТИСЯ рідше, СПА́ЛЮВАТИСЯ розм., РОЗША́РПУВАТИСЯ розм. рідко. — Док.: ви́снажитися, знеси́литися, знеси́літи, знемогти́, знемогти́ся, заму́читися, зму́читися, ви́мучитися, ви́сохти, ви́сохнути, ізсо́хнути, ви́мотатися, охля́нути, охля́ти, захля́нути, захля́ти, ви́робитися, ви́силитися, перепа́стися, зноси́тися, спали́тися, розша́рпатися, знебу́тися діал. Маруся виснажилась, висохла, як скіпка, одначе була проворна (І. Нечуй-Левицький); Він ішов напружено, без спочинку, часом навіть.. знесилюючись (Ю. Мушкетик); Тепер баба поблідла, як крейда, й одразу знесиліла, тільки й могла ледве чутко промовляти: — Ой лишечко! рятуйте!.. (Грицько Григоренко); Ламались, мінялись лінії фронту, знемагали в битвах бійці (Я. Баш); Так виморились (хлопці), так знемоглись, що не здужають і поворухнутись (Г. Квітка-Основ'яненко); — Треба людей підіймати. Бачиш, зовсім замучились, гаснуть (О. Гончар); (Ніна:) Ти змучилась, мамо. Іди, іди, відпочинь (Л. Дмитерко); Юнак сказав королівні: — Бачу, що ізсохну я од твоїх очей (С. Васильченко); За час переходів усі вже так вимотались, що й од вітру падали (Я. Баш); — Ми вже так вихарчувались, що їмо самий хліб та цибулю, та й хліба до нового не стане.. Треба хлять, хоч і не хочеш (І. Нечуй-Левицький); Кілька вже день харчувались старі вареною та печеною картоплею, аж охляли без хліба (М. Коцюбинський); Як день там один на самому хлібі побуде (Давид), не захляне (А. Головко); Як, бувало, не виробиться чоловік, як не намучиться,.. а прийде в цей закуток,.. і на душу проллються тиха задума і спокій (М. Стельмах); Я подивився на його виснажене обличчя, сухі руки й запалі сухотні груди — і мені стало шкода, що він так висилюється (О. Досвітній); Ото перепалося сердешне дівча на тій роботі!.. (Олена Пчілка); Тільки Дарка одна в цьому завороженому світикові спалюється від таємного очікування (Ірина Вільде); Я з ним не нажилась, а тіки (тільки) знебулась (Словник Б. Грінченка). — Пор. 1. сла́бнути, стоми́тися.

СЛА́БНУТИ (втрачати силу, ставати слабшим), СЛА́БШАТИ, СЛАБІ́ШАТИ, СЛАБІ́ТИ, БЕЗСИ́ЛІТИ рідше, ПІДУПАДА́ТИ, ПЕРЕВО́ДИТИСЯ, ЗДАВА́ТИ, НИ́ДІТИ, НИ́КНУТИ, ВИДИХА́ТИСЯ, КВО́ЛІТИ, ХИ́РІТИ, ПОНИКА́ТИ, ОСЛАБА́ТИ рідше, ЧУ́ЧВЕРІТИ розм., ПЛЮГА́ВІТИ зневажл. — Док.: осла́бнути, осла́бти, посла́бшати, послабі́шати, збезси́літи, обезсиліти, підупа́сти, перевести́ся, зда́ти, зани́діти, зни́діти, зни́кнути (зникти), пони́кнути, захи́ріти, ослабі́ти. Явдоха почувала, що слабне (О. Донченко); Раніше молодиця народжувала, поки на тих дітей геть уся переводилась (Є. Гуцало); Невже ж він має сам своєю особою та нидіти з жури? (Лесь Мартович); В міру того, як дух кріпшав, його тіло никло й никло (А. Крушельницький); — Кожній культурній людині добре відомо, що чим більше ізолюється людина від сонця, тим і більше кволіє вона (Ю. Смолич); Наталка поникла, втративши на мить всю силу (О. Довженко). — Пор. 1. висна́жуватися.

СЛА́БНУТИ (ставати меншим за ступенем вияву), СЛА́БШАТИ, СЛАБІ́ТИ, СЛАБІ́ШАТИ, ПОСЛА́БЛЮВАТИСЯ, ПОСЛАБЛЯ́ТИСЯ, ОСЛА́БЛЮВАТИСЯ, МЕНШАТИ, ЗМЕ́НШУВАТИСЯ, ПРИМЕ́НШУВАТИСЯ, ЗНИ́ЖУВАТИСЯ, СПАДА́ТИ, ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДДАЛЯ́ТИСЯ, ПЕРЕСІДА́ТИСЯ (перев. про мороз, холод); УЛЯГА́ТИСЯ (ВЛЯГА́ТИСЯ) (перев. про явища природи); ЛЕ́ГШАТИ, ПОЛЕ́ГШУВАТИСЯ, ВІДПУСКА́ТИ, ВІДЛЯГА́ТИ, УГАВА́ТИ (ВГАВА́ТИ), ПОПУСКА́ТИ, ПРИТУПЛЯ́ТИСЯ, ПРИТУ́ПЛЮВАТИСЯ (про біль, хворобу, неприємні відчуття тощо); РОЗРЯДЖА́ТИСЯ (про напружену ситуацію). — Док.: осла́бнути, осла́бти, посла́бнути, посла́бти, посла́бшати, послабі́шати, посла́битися, осла́битися, зменшитися, приме́ншитися, зни́зитися, спа́сти, поме́ншати, віддали́тися, пересі́стися, улягти́ся (влягти́ся), поле́гшати, поле́гшитися, відпусти́ти, відлягти́, попусти́ти, притупи́тися, розряди́тися. Гул від кроків слабнув (Ірина Вільде); Голос його блякне, слабне (А. Хорунжий); Діяльність "Гарту" влітку значно слабшала, бо основні кадри, особливо студенти, роз'їжджались по селах додому (з журналу); Вгорі зараз же відчули, що з окопу стрілянина зменшилась (Григорій Тютюнник); Відчутно спадала денна спека (В. Минко); "От лихо, — думає Кирило, — хоч би мороз пересідався, або що" (А. Тесленко); Досвітня метушня по дворах та вулицях вже вляглася (Дніпрова Чайка).

СЛА́БНУТИ (про почуття, переживання, пристрасті і т. ін. — ставати слабшим, втрачати силу), СЛА́БШАТИ, СЛАБІТИ, СЛАБІ́ШАТИ, ТАМУВА́ТИСЯ, УГАМО́ВУВАТИСЯ (ВГАМО́ВУВАТИСЯ), УТИ́ШУВАТИСЯ (ВТИ́ШУВАТИСЯ), УТИША́ТИСЯ (ВТИША́ТИСЯ), УТИХОМИ́РЮВАТИСЯ (ВТИХОМИ́РЮВАТИСЯ), МЕ́РХНУТИ, МЕ́РХТИ, ПРИМЕРХА́ТИ, ПРИМЕРКА́ТИ, ГА́СНУТИ, ЗГАСА́ТИ, ПРИГАСА́ТИ, ПРОЧАХА́ТИ, ВИЧАХА́ТИ. — Док.: осла́бнути, осла́бти, посла́бшати, послабі́шати, угамува́тися (вгамува́тися), ути́шитися (вти́шитися), утихоми́ритися (втихоми́ритися), поме́рхнути, поме́рхти, приме́рхнути (приме́рхти), приме́ркнути, приме́ркти, зга́снути, прига́снути, проча́хнути, прочахти, вичахнути (вичахти). І чим моє слово для тебе привабне? Ні меду, ні ласки, ні пристрасті тихої. Та бачу, любов твоя зовсім не слабне (А. Малишко); З упливом часу всі ті давні урази і кривди не тамуються (Марко Вовчок); Туга у серці досі не втишилась... (Уляна Кравченко); Гірко йому було у ті часи. Віра в добро людське мерхла, падала у його (Панас Мирний); (Річард:) Ні, ще не зникли (мрії), хоч примеркли трохи (Леся Українка); Ще та цілюща любов не згасала І, поки світ сонця, не згасне вона (І. Манжура); Начальницький настрій осаула поволі вичахав (І. Ле). — Пор. 2. холо́нути.

ХОЛО́НУТИ (про почуття, переживання і т. ін. — стаючи слабшим за силою, зникати), ГА́СНУТИ, ЗАГАСА́ТИ, ПОГАСА́ТИ, ОСТИГА́ТИ, УЛЯГА́ТИСЯ (ВЛЯГА́ТИСЯ). — Док.: захоло́нути, прохоло́нути (прохоло́ти), зага́снути, пога́снути, ости́гнути (ости́гти), улягти́ся (влягти́ся). Немає місця мріям-снам, І почуття в душі холоне (Л. Дмитерко); Жаль мені, що сей порив погасне, Як гасне все в душі невільничій у нас (Леся Українка); Любов, що жевріла колись, Загасла вже давно (пісня); А як стала вже ніч погасати, почув, що гасилося й моє з нею почуття... Погасало — це вже я бачив (С. Васильченко); Злість, що кипіла в ньому на Олексу, поволі остигає (Ірина Вільде); Збудження почало улягатися (А. Хижняк); Тривога влягалася (Я. Качура). — Пор. 3. сла́бнути.