собрат

СОБРА́Т, а, ч., книжн. Людина тієї самої професії, того самого середовища і т. ін.; товариш по заняттю, професії тощо.

— Я бачив духовних, що.. проводили ночі за картами та пиятикою і підіймали на сміх своїх власних собратів (Фр., IV, 1950, 324);

Артисти самодіяльного театру з цілком зрозумілих причин ще поступаються майстерністю перед своїми старшими собратами (Рад. Укр., 5.IV 1959, 1);

Собрат по перу;

// Тварини стосовно одна одної.

Багато ссавців та птахів.. живуть у тісних відносинах взаємодопомоги з різними своїми собратами (Веч. Київ, 12.XII 1957, 4);

// перен. Про щось із ряду подібних предметів, явищ і т. ін.

Дзвінкими гудками вітали свого молодшого собрата кораблі, що стоять на рейді (Рад. Укр., 22.III 1963, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. собрат — -а, ч., книжн. Людина тієї самої професії, того самого середовища і т. ін.; товариш по заняттю, професії тощо. || Тварини стосовно одна одної. || перен. Про щось із ряду подібних предметів, явищ тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. собрат — СОБРА́Т, а, ч., книжн. Товариш по заняттю, професії, роду діяльності тощо. – Я бачив духовних, що .. проводили ночі за картами та пиятикою і підіймали на сміх своїх власних собратів (І. Словник української мови у 20 томах
  3. собрат — собра́т іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири собра́ги Орфографічний словник української мови
  4. собрат — Побратим, (московський) псубрат Словник чужослів Павло Штепа