1. Словник української мови в 11 томах

статуя

СТА́ТУЯ, ї, ж. Скульптурне тривимірне зображення людини або тварини (звичайно на повний зріст).

Осторонь, але на видному місці статуя музи з лірою в руках (Л. Укр., III, 1952, 722);

По обидва боки зали стояли здорові статуї на.. високих п’єдесталах з білого та рожевого мармуру (Н.-Лев., VII, 1966, 70);

В пограбованому залі не було ні картин, ні статуй, ні коштовних старовинних люстр (Довж., І, 1958, 333);

Вдень і вночі за багато кілометрів від Будапешта видніється статуя Визволення (Гончар, Зустрічі.., 1950, 43);

*У порівн. Микола замітив, що, рисуючи портрет Галі з фотографії, пізнав добре, які в неї правильні риси лиця, які очі бистрі, які ушка маленькі, а волосся буйне, — все мов у грецької статуї (Мак., Вибр., 1954, 61).

На́че (немо́в, як) ста́туя (ста́туї), перев. із сл. сидіти, стояти і т. ін. — нерухомо, з нерухомим обличчям або застиглим поглядом.

На порозі сиділа, наче статуя, Катря, склавши на підобганих колінах руки (Стар., Облога.., 1961, 77);

Він аж пінився, а дівчата на чолі з Мариною стояли спокійно, як статуї (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 78);

На призьбочці, біля будинку, Сидить, наче статуя, сивий, як світ, Дідусь (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 318).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. статуя — (велике скульптурне зображення людини а. тварини) скульптура, фігура, постать. Словник синонімів Полюги
  2. статуя — ста́туя іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. статуя — у. МАНЯК. Словник синонімів Караванського
  4. статуя — [статуйа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  5. статуя — СТА́ТУЯ, ї, ж. Скульптурне тривимірне зображення людини або тварини (звичайно на повний зріст). Осторонь, але на видному місці статуя музи з лірою в руках (Леся Українка); По обидва боки зали стояли здорові статуї на .. Словник української мови у 20 томах
  6. статуя — -ї, ж. Скульптурне тривимірне зображення людини або тварини (звичайно на повний зріст). Наче статуя перев. зі сл. сидіти, стояти і т. ін. — нерухомо, з нерухомим обличчям або застиглим поглядом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. статуя — ста́туя (лат. statua, від statuo – встановлюю) скульптурне зображення людини (або тварини), звичайно на весь зріст. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. статуя — БЮСТ (верхня частина людського тіла до пояса; скульптурне зображення людини по груди або по пояс), ПОГРУ́ДДЯ. В човні сидів літній чоловік; світло від сірника ореолом обкутувало його бюст (О. Словник синонімів української мови
  9. статуя — Ста́ту́я, -ту́ї, -ту́єю; -ту́ї, -ту́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. статуя — (лат.) Скульптурне зображення живої істоти на повний зріст; має місце: ~ обрізна — фігура з площинним зображенням всередині силуетного контуру (синонім — тромплей). Архітектура і монументальне мистецтво
  11. статуя — Статуя, -туї ж. Статуя. Із брондзи литую статую самого кесаря несуть. Шевч. 607. Словник української мови Грінченка