страмити
СТРАМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. страмля́ть; недок., перех. і без додатка, розм.
1. Вводити в сором кого-небудь, накликати сором на когось; осоромлювати.
Він так і скипів, матінко. Як схопиться: — Так ти, — каже, — сяка-така, ще загадувать будеш мені, страмить мене будеш?!.. А тебе я навіщо брав? (Тесл., З книги життя, 1949, 23);
— Хотіли, мугиряки, косу одрізати, — вже спокійно розповідала Мариня. — Коли б таки остригли, коли б дав бог! — промовила Устина, зціплюючи рученята. — Бо доки вже будеш ходити, доки будеш страмити… (Вас., І, 1959, 199).
2. Те саме, що соро́мити 1.
Не раз, ради заздрості, вона крала, чого у неї не було, а на других бачила, її страмили, били — вона все одно робила (Мирний, IV, 1955, 32);
Зачувши ті наміри, Марта стала страмить молодицю (Горд., II, 1959, 330);
Не любить і він, коли в зошиті пляма. (Страмитимуть знову — учителька, мама!..) (С. Ол., Вибр., 1959, 152).
Значення в інших словниках
- страмити — страми́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- страмити — Соромити, висоромлювати, висоромити, повисоромлювати, зісоромлювати, зісоромити, позісоромлювати, насоромлювати, насоромити, понасоромлювати, осоромлювати, осоромити, поосоромлювати, усоромлювати, усоромити, повсоромлювати, ганьбити, вигальблювати... Словник чужослів Павло Штепа
- страмити — СТРАМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. страмля́ть; недок., кого і без прям. дод., розм. 1. Вводити в сором кого-небудь, накликати сором на когось; осоромлювати. Він так і скипів, матінко. Словник української мови у 20 томах
- страмити — -млю, -миш; мн. страмлять; недок., перех. і без додатка, розм. 1》 Вводити в сором кого-небудь, накликати сором на когось; осоромлювати. 2》 Те саме, що соромити 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- страмити — СОРО́МИТИ (докоряти кому-небудь, викликаючи в нього почуття сорому, зніяковіння), ПРИСОРО́МЛЮВАТИ, СТИДИ́ТИ, СТИДА́ТИ розм., СО́ВІСТИТИ розм., СТРАМИ́ТИ розм., СРАМИ́ТИ заст., УСТИДЖА́ТИ (ВСТИДЖА́ТИ) розм., УСТИДА́ТИ (ВСТИДА́ТИ) розм. — Док. Словник синонімів української мови
- страмити — Страмити, -млю, -миш гл. = соромити. Алв. 105. Г. Барв. 59. Словник української мови Грінченка