сіно

СІ́НО, а, с.

1. Скошена і висушена трава, яка йде на корм худобі.

Пахне сіном серед луки, Розлягаються пісні: Грабельки побрали в руки Молодиці голосні (Граб., І, 1959, 299);

У стайні хрумають коні смачне степове сіно (Мирний, І, 1949, 197);

Поїзд вилинув на широкі степи.. Майнули в вікнах.. високі ожереди сіна (Н.-Лев., VI, 1966, 85);

— Спати будеш у хижці чи в клуні на сіні? — В клуні (Стельмах, II, 1962, 76);

*Образно. Матюха галантно розкланювався з дамами своєю копицею сіна. Шумно тиснув руку чоловікам (Головко, II, 1957, 44);

*У порівн. Поверхня дерева нагрівається від сонця і пахне, як сіно з копиці (Ю. Янов., II, 1958, 140);

// Трава, признач. для заготівлі такого корму.

Остап косив у писаря сіно (Мирний, І, 1949, 132);

В результаті поліпшення луків підвищилася врожайність сіна (Хлібороб Укр., 11, 1966, 12).

◊ За сім вовкі́в копи́ця сі́на показа́лася кому — хтось безпідставно перебільшує небезпеку, загрозу чого-небудь.

— Я ще не переконаний, та маю підстави гадати: у вашого хворого закупорена якась глибока вена або капіляри.. — ..Я й так бачу, що вам, дорогий колего, за сім вовків копиця сіна показалася! (Шовк., Людина.., 1962, 259);

І ко́зи [були́ (бу́дуть)] си́ті, і (й) сі́но ці́ле див. коза́;

Піти́, як го́лка в сі́но — безслідно зникнути у натовпі.

Зібравшись з духом, він шугнув у текучий натовп, пішов, як голка в сіно (Гончар, І, 1959, 45);

Шука́ти го́лку в сі́ні див. го́лка;

[Як] соба́ка на сі́ні див. соба́ка.

2. тільки мн. сіна́, і́в. Лука з ростучими на ній травами; сама трава, яку косять для корму худобі.

Хмара.. пустила в одповідь вогняну стрілу.. — Нещастя! — стиснула руки Палагна,— чисто виб’є сіна… (Коцюб., II, 1955, 341);

Одспівала коса моя, Сохнуть теплі сіна́. Переходжу лісами я — Тишина, тишина… (Рильський, II, 1960, 25);

— Я думаю завтра вже почать косовицю. За Ташанню вже сіна готові (Тют., Вир, 1964, 193).