танцювати

ТАНЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.

1. перех. і неперех. Виконувати танець (у 2, 3, 6 знач.).

Юля Жукова танцювала з Віктором вальс (Донч., V, 1957, 460);

І от музики загули!.. І хлопці жвавії танцюють (Рудан., Вибр., 1949, 62);

Як почали братчики танцювати під бандуру, він і собі пішов навприсядки (П. Куліш, Вибр., 1969, 148);

[Перелесник:] Линьмо, линьмо в гори! Там мої сестриці.. будуть танцювати коло по травиці (Л. Укр., III, 1952, 206);

*Образно. Було колись в Україні — Лихо танцювало, Журба в шинку мед, горілку Поставцем кружала (Шевч., І, 1951, 60);

*У порівн. Вітер міцнішав і весь час змінював напрямок, наче танцював над сніговійним степом якийсь дикий танець (Тулуб, В степу.., 1964, 203);

// неперех. Брати участь у танці, у танцях.

— А що ж ви не танцюєте, вражі діти? — гукнув він на людей (П. Куліш, Вибр., 1969, 201);

Тільки розтяг Вихтір гармошку — пішло зовсім інше діло.. Хто зроду не танцював — і той пішов вихилясом (Тют., Вир, 1964, 208);

// Уміти виконувати танець, танці.

Зоня знала стільки веселих, дотепних краков’яків, уміла так гарно танцювати (Л. Укр., III, 1952, 647).

[Аж] танцю́є хто — хтось дуже радіє з якогось приводу.

А Тимоха ж то аж танцює, що звів Левка, і вже господарює усім (Кв.-Осн., II, 1956, 265);

Танцюва́ти від печі́ — робити щось, починаючи зі звичного місця або із самого початку;

Танцюва́ти під чию-небудь ду́дку див. ду́дка;

Танцю́є, як не перерве́ться див. перерива́тися¹.

2. неперех. Виступати в балеті, бути артистом балету.

Балерина танцює вже багато років;

// перех. Виконувати певну роль у балеті.

Танцювати Одетту в «Лебединому озері».

3. неперех., перен. Робити рухи, що нагадують танець; підстрибувати.

Усі [діти] танцювали на морозі, поки зникли з очей і мати і брат (Вовчок, І, 1955, 293);

Юра танцював на одній нозі, диким вереском оглашаючи подвір’я (Смолич, II, 1958, 20);

*Образно. Карасикам сердешним довелось На сковородці [сковорідці] танцювати (Гл., Вибр., 1957, 150);

// Грайливо або неспокійно тупцювати, підстрибувати на місці; гарцювати (про коней).

Притулилася [турчанка] до гриви, од острог танцює кінь… (Сос., І, 1957, 385);

Кобила здригалась від вигуків, нашорошено поводила вухами, танцювала на сильних красивих ногах (Шиян, Баланда, 1957, 137).

4. неперех., перен. Тремтіти, дрижати, хитатися.

Повітря тремтить від спеки, і в срібнім мареві танцюють далекі тополі (Коцюб., II, 1955, 229);

І суддя, який саме поправляв пенсне, що танцювало у його тремтячих пальцях,.. наказав Дусьці повторити останні слова Галі Очеретної (Коз., Листи.., 1967, 300);

Міст танцює під ними (Ю. Янов., IV, 1959, 75);

// Швидко рухатися в різних напрямках; бурхати.

Он там товариші багаття розпалили,.. вогонь танцює… (Л. Укр., І, 1951, 234);

В руки візьмуть [дівчатка] вінички І ну мести по хаті! Танцюють у проміннячку Смітинки волохаті (Бичко, Вогнище, 1959, 218);

// Мерехтіти, миготіти.

Танцюють зорі — на мороз чималий Показують (Рильський, III, 1961, 118).

5. неперех. Виконувати танець (у 7 знач.).

Мічені бджоли, що прилітали на годівницю, брали сироп, поверталися у вулик і тут бурхливо танцювали на стільниках, висилаючи в політ нових збирачок (Бджоли, 1955, 163).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. танцювати — (виконувати в ритм певні пластичні рухи) гопцювати, (про народні танці) скакати, стрибати, (енергійно) витинати, (чітко) вибивати. Словник синонімів Полюги
  2. танцювати — танцюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. танцювати — Витанцьовувати, (гопака) ф. віддирати, гопцювати, шкварити, утинати, тяти, вибивати, садити; о. давати лиха закаблукам <�і передам>; (під чию дудку) скакати; (в балеті) виступати; (на одній нозі) підстрибувати; (- коней) гарцювати;... Словник синонімів Караванського
  4. танцювати — Вальсувати, вибрикувати (у танці), вигинатися, вигарцьовувати, вигопачувати, вигопкувати, вигоцувати, видригувати, викаблучувати, викозулювати, викомарювати, викренделювати, викрутасити, виплигувати, вистрибувати, витанцьовувати, витинати... Словник синонімів Вусика
  5. танцювати — ТАНЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. що і без прям. дод. Виконувати танець (у 2, 3, 6 знач.). Юля Жукова танцювала з Віктором вальс (О. Донченко); І от музики загули!.. І хлопці жвавії танцюють (С. Словник української мови у 20 томах
  6. танцювати — танцюва́ти: ◊ танцюва́ти як спу́тана вівця́ про того, хто не вміє танцювати або танцює погано (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. танцювати — Танцювати не хочеться, та черевички просяться. Вдає, що не хоче, а насправді хоче. Той добре танцює, кому щастя грає. Веселяться щасливі. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. танцювати — -юю, -юєш, недок. 1》 перех. і неперех. Виконувати танець (у 2, 3, 6 знач.). || неперех. Брати участь у танці, у танцях. || Уміти виконувати танець, танці. 2》 неперех. Виступати в балеті, бути артистом балету. || перех. Виконувати певну роль у балеті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. танцювати — танцюва́ти від пе́чі. Бачити в чому-небудь першопричину, початок чогось. Звичайно, неприємно, що в театрі збитки. Але вважати це головним ми, даруйте, не можемо, і танцювати від цієї печі не слід (О. Фразеологічний словник української мови
  10. танцювати — ТАНЦЮВА́ТИ (виконувати танець), ГАРЦЮВА́ТИ розм., ГОПЦЮВА́ТИ розм., ГО́ПКАТИ розм., ГО́ПАТИ розм.; СКАКА́ТИ розм., СТРИБА́ТИ розм., ГАЦА́ТИ розм. (підстрибуючи); ЧЕСА́ТИ розм., КРЕСА́ТИ розм., САДИ́ТИ розм., ШКВА́РИТИ розм., ВИТИНА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  11. танцювати — Танцюва́ти, -цю́ю, -цю́єш чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. танцювати — Танцювати, -цю́ю, -єш гл. Танцовать. Чи танцювать, то й ушкварять, аж земля трясеться. Шевч. Словник української мови Грінченка