танцювати

ТАНЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.

1. що і без прям. дод. Виконувати танець (у 2, 3, 6 знач.).

Юля Жукова танцювала з Віктором вальс (О. Донченко);

І от музики загули!.. І хлопці жвавії танцюють (С. Руданський);

Як почали братчики танцювати під бандуру, він і собі пішов навприсядки (П. Куліш);

[Перелесник:] Линьмо, линьмо в гори! Там мої сестриці .. будуть танцювати коло по травиці (Леся Українка);

* Образно. Було колись в Україні – Лихо танцювало, Журба в шинку мед, горілку Поставцем кружала (Т. Шевченко);

Болгарська легенда розповідає про те, як у день Івана Купала сонце танцює, крутиться і розмахує шаблями (О. Воропай);

* У порівн. Вітер міцнішав і весь час змінював напрямок, наче танцював над сніговійним степом якийсь дикий танець (З. Тулуб);

// Брати участь у танці, у танцях.

– А що ж ви не танцюєте, вражі діти? – гукнув він на людей (П. Куліш);

Тільки розтяг Вихтір гармошку – пішло зовсім інше діло .. Хто зроду не танцював – і той пішов вихилясом (Григорій Тютюнник);

// Уміти виконувати танець, танці.

Зоня знала стільки веселих, дотепних краков'яків, уміла так гарно танцювати (Леся Українка).

2. Виступати в балеті, бути артистом балету.

Балерина танцює вже багато років;

// кого, що. Виконувати певну роль у балеті.

Танцювати Одетту в “Лебединому озері”.

3. перен. Робити рухи, що нагадують танець; підстрибувати.

Усі [діти] танцювали на морозі, поки зникли з очей і мати і брат (Марко Вовчок);

Юра танцював на одній нозі, диким вереском оглашаючи подвір'я (Ю. Смолич);

* Образно. Карасикам сердешним довелось На сковородці [сковорідці] танцювати (Л. Глібов);

// Грайливо або неспокійно тупцювати, підстрибувати на місці; гарцювати (про коней).

Притулилася [турчанка] до гриви, од острог танцює кінь... (В. Сосюра);

Кобила здригалась від вигуків, нашорошено поводила вухами, танцювала на сильних красивих ногах (А. Шиян).

4. перен. Тремтіти, дрижати, хитатися.

Повітря тремтить від спеки, і в срібнім мареві танцюють далекі тополі (М. Коцюбинський);

І суддя, який саме поправляв пенсне, що танцювало у його тремтячих пальцях, .. наказав Дусьці повторити останні слова Галі Очеретної (В. Козаченко);

Міст танцює під ними (Ю. Яновський);

// Швидко рухатися в різних напрямках; бурхати.

Он там товариші багаття розпалили, .. вогонь танцює... (Леся Українка);

В руки візьмуть [дівчатка] вінички І ну мести по хаті! Танцюють у проміннячку Смітинки волохаті (В. Бичко);

// Мерехтіти, миготіти.

Танцюють зорі – на мороз чималий Показують (М. Рильський).

5. Виконувати танець (у 7 знач.).

Мічені бджоли, що прилітали на годівницю, брали сироп, поверталися у вулик і тут бурхливо танцювали на стільниках, висилаючи в політ нових збирачок (з наук.-попул. літ.).

(1) Аж танцю́є хто – хтось дуже радіє з якогось приводу.

А Тимоха ж то аж танцює, що звів Левка, і вже господарює усім (Г. Квітка-Основ'яненко);

Чо́ртики в оча́х [танцю́ють (танцюва́ли і т. ін.)] див. чо́ртик.

◇ (2) Танцюва́ти від пе́чі – бачити в чому-небудь першопричину, початок чогось.

Звичайно, неприємно, що в театрі збитки. Але вважати це головним ми, даруйте, не можемо, і танцювати від цієї печі не слід (О. Левада);

Оце, якщо навіть улітку дітлахи граються на печі, то взимку, певне, і не злазять з неї. А зими, кажуть люди, на Алтаї суворі... Видно, й справді, тут танцюють від печі, вона – всьому голова (Ю. Хорунжий);

(3) Танцюва́ти (рідше скака́ти) / затанцюва́ти (потанцюва́ти) під ду́дку (під ду́дочку) чию, кого – беззаперечно виконувати чиї-небудь бажання, підкорятися комусь у всьому.

А незабаром почав [Юрко] верховодити всіма парубками в селі; всі вони танцювали під його дудку (П. Куліш);

Усі танцюють під Лялину дудку: що ясновельможна панна захоче, те й мусить бути (Ірина Вільде);

– Ніхто мене не переконає танцювати під дудку Миті Снігура, поки я старший майстер (П. Автомонов);

Чий хліб їси, під того й дудочку скачи! (прислів'я);

Я бачив таких героїв. Я тебе провчу, ти ще потанцюєш під мою дудку (М. Томчаній).