1. Словник української мови в 11 томах

титулуватися

ТИТУЛУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.

1. Називатися, іменуватися згідно з титулом, званням, чином і т. ін.

— Є тут один старий скупиндряга, головний віритель князя. Бароном титулується (Фр., III, 1950, 156);

Пізніше Вітовт почав титулуватися великим князем (Іст. УРСР, І, 1953, 110).

2. Пас. до титулува́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. титулуватися — титулува́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. титулуватися — ТИТУЛУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. 1. Називатися, іменуватися згідно з титулом, званням, чином і т. ін. – Є тут один старий скупиндряга, головний віритель князя. Бароном титулується (І. Франко); Пізніше Вітовт почав титулуватися великим князем (з наук. літ.). 2. Пас. до титулува́ти. Словник української мови у 20 томах
  3. титулуватися — -уюся, -уєшся, недок. 1》 Називатися, іменуватися згідно з титулом, званням, чином і т. ін. 2》 Пас. до титулувати. Великий тлумачний словник сучасної мови