тулитися

ТУЛИ́ТИСЯ, тулю́ся, ту́лишся, недок.

1. Притискатися до кого-, чого-небудь або пригортатися до когось.

Доря все тісніше туливсь до колін [матері], ховаючи стрижену голову в чорній спідниці (Коцюб., II, 1955, 380);

Пес мій до ніг тулиться, лащиться, на браму бреше (Ю. Янов., І, 1954, 37);

Люда.. полізла в кузов. Там лежали на соломі поранені й тулилися до бортів санітарки (Перв., Дикий мед, 1963, 455);

До Савиного плеча голубицею тулилася Орина (Чорн., Пісні.., 1958, 60);

Відчувши, що хлопець дрижить у своїй майці, вона притулилась до нього, пригорнула, щоб зігріти: — Тулись до мене, тулись (Гончар, Тронка, 1963, 247);

// перен. Підтримувати дружні стосунки з кимось.

[Ганна:] Воно вже й скрізь так повелося: багачі до багачів туляться (Кроп., II, 1958, 20);

До них [дівчат], як до своїх найближчих друзів, тулилася Маруся-білоруска (Хижняк, Тамара, 1959, 222).

2. Міститися одне біля одного, близько до чогось.

Обабіч Пруту туляться одне до одного тісні села покутські (Козл., Ю. Крук, 1958, 5);

Густо стоять обдерті хати, туляться дірявими стріхами одна до одної (Цюпа, Назустріч.., 1958, 38);

На розвилці доріг, тулячись ближче до березняка, стояв.. одноповерховий будиночок (Коз., Сальвія, 1959, 16);

Вони [яблука] тулилися на гілках так густо, що обважніле дерево аж гнулося під золотистою вагою до землі (Чаб., Тече вода.., 1961, 69).

3. Стояти, сидіти в тісноті або в малопомітному місці.

Переполохані панянки тулились по кутках, як овечата розігнаної вовком отари (Стор., І, 1957, 375);

Хлоп’ята — вуличні продавці дешевих цигарок — сірими горобцями туляться біля під’їздів високих будинків (Донч., II, 1956, 258);

Новоприбулі так само тулилися тісними купками попід нашою стіною, під уцілілою ще частиною даху (Коз., Гарячі руки, 1960, 23);

// Розміщатися на площі недостатнього розміру.

Аж під самі тини розлився ярмарок і навіть у вулицю вихлюпнулися вози — Далебі, хоч і собі у вулиці ставати. Та Яким заперечив: мовляв, чи ж кращих місць не заслужили, що будемо в проході тулитись (Головко, II, 1957, 183);

// Жити в тісному приміщенні.

Ми тулимось в холодних підземеллях: Там наші хати; носим лахмани… (Граб., І, 1959, 495);

Дідова сім’я тулилася в тісному, присадкуватому флігелі (Збан., Сеспель, 1961, 172);

// Міститися в незручному місці.

Стоячи на горі, згорда позирала Корнієва хата на поганеньку хатчину, що тулилася на дні в балці (Гр., І, 1963, 403);

Мені випало жити в хаті, що тулилася під кручею і наче приросла одним боком до неї (Хор., Ковила, 1960, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тулитися — тули́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. тулитися — Тиснутися і п. ф. від ТУЛИТИ; (до кого) липнути; (тісно) купчитися, збиватися, громадитися; (де, щоб жити) притикатися, знаходити притулок, тинятися по товаришах. Словник синонімів Караванського
  3. тулитися — див. жити Словник синонімів Вусика
  4. тулитися — [тулитиес'а] -л'ус'а, тулиес':а, тулиец':а, тул'ац':а; нак. -лис'а, -л'іц':а Орфоепічний словник української мови
  5. тулитися — ТУЛИ́ТИСЯ, тулю́ся, ту́лишся, недок. 1. Притискатися до кого-, чого-небудь або пригортатися до когось. Доря все тісніше туливсь до колін [матері], ховаючи стрижену голову в чорній спідниці (М. Словник української мови у 20 томах
  6. тулитися — тулюся, тулишся, недок. 1》 Притискатися до кого-, чого-небудь або пригортатися до когось. || перен. Підтримувати дружні стосунки з кимось. 2》 Міститися одне біля одного, близько до чогось. 3》 Стояти, сидіти в тісноті або в малопомітному місці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. тулитися — ПРИТУЛИ́ТИСЯ (стати, сісти, лягти, обпираючись об когось, щось або схиляючись до когось, чогось), ПРИГОРНУ́ТИСЯ, ПРИСУ́НУТИСЯ, ПРИТИ́СНУТИСЯ, ПРИНИ́КНУТИ, ПРИПА́СТИ, ПРИЛЯГТИ́, ПРИКЛА́СТИСЯ, ПРИЛОЖИ́ТИСЯ розм., ПІДГОРНУ́ТИСЯ розм., ПРИТКНУ́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  8. тулитися — Тули́тися, -лю́ся, -лишся гл. Жаться, прижиматься, льнуть. Переполохані панянки тулились по кутках. Стор. МПр. 82. Оце тобі, горобчику, так не вчись, до чужої голубоньки не тулись. Гліб. Жене тебе неволя з України, із рідним словом тулишся мов злодій. К. ХП. 73. Словник української мови Грінченка