тулитися

ТУЛИ́ТИСЯ, тулю́ся, ту́лишся, недок.

1. Притискатися до кого-, чого-небудь або пригортатися до когось.

Доря все тісніше туливсь до колін [матері], ховаючи стрижену голову в чорній спідниці (Коцюб., II, 1955, 380);

Пес мій до ніг тулиться, лащиться, на браму бреше (Ю. Янов., І, 1954, 37);

Люда.. полізла в кузов. Там лежали на соломі поранені й тулилися до бортів санітарки (Перв., Дикий мед, 1963, 455);

До Савиного плеча голубицею тулилася Орина (Чорн., Пісні.., 1958, 60);

Відчувши, що хлопець дрижить у своїй майці, вона притулилась до нього, пригорнула, щоб зігріти: — Тулись до мене, тулись (Гончар, Тронка, 1963, 247);

// перен. Підтримувати дружні стосунки з кимось.

[Ганна:] Воно вже й скрізь так повелося: багачі до багачів туляться (Кроп., II, 1958, 20);

До них [дівчат], як до своїх найближчих друзів, тулилася Маруся-білоруска (Хижняк, Тамара, 1959, 222).

2. Міститися одне біля одного, близько до чогось.

Обабіч Пруту туляться одне до одного тісні села покутські (Козл., Ю. Крук, 1958, 5);

Густо стоять обдерті хати, туляться дірявими стріхами одна до одної (Цюпа, Назустріч.., 1958, 38);

На розвилці доріг, тулячись ближче до березняка, стояв.. одноповерховий будиночок (Коз., Сальвія, 1959, 16);

Вони [яблука] тулилися на гілках так густо, що обважніле дерево аж гнулося під золотистою вагою до землі (Чаб., Тече вода.., 1961, 69).

3. Стояти, сидіти в тісноті або в малопомітному місці.

Переполохані панянки тулились по кутках, як овечата розігнаної вовком отари (Стор., І, 1957, 375);

Хлоп’ята — вуличні продавці дешевих цигарок — сірими горобцями туляться біля під’їздів високих будинків (Донч., II, 1956, 258);

Новоприбулі так само тулилися тісними купками попід нашою стіною, під уцілілою ще частиною даху (Коз., Гарячі руки, 1960, 23);

// Розміщатися на площі недостатнього розміру.

Аж під самі тини розлився ярмарок і навіть у вулицю вихлюпнулися вози — Далебі, хоч і собі у вулиці ставати. Та Яким заперечив: мовляв, чи ж кращих місць не заслужили, що будемо в проході тулитись (Головко, II, 1957, 183);

// Жити в тісному приміщенні.

Ми тулимось в холодних підземеллях: Там наші хати; носим лахмани… (Граб., І, 1959, 495);

Дідова сім’я тулилася в тісному, присадкуватому флігелі (Збан., Сеспель, 1961, 172);

// Міститися в незручному місці.

Стоячи на горі, згорда позирала Корнієва хата на поганеньку хатчину, що тулилася на дні в балці (Гр., І, 1963, 403);

Мені випало жити в хаті, що тулилася під кручею і наче приросла одним боком до неї (Хор., Ковила, 1960, 24).