тіло

ТІ́ЛО, а, с.

1. Матерія, речовина, що так чи інакше обмежена в просторі; окремий предмет у просторі.

Шановний доктор має в собі щось подібне до наелектризованої палички лаку: зразу притягне до себе деяке легеньке тіло, а потім зараз відіпхне (Фр., III, 1950, 256);

— Бачите, діти, — казала вчителька, — від нагрівання тіла розширюються, збільшуються, а від холоду стискаються (Ів., Таємниця, 1959, 12);

В надрах твердого тіла приховано ще багато таємниць (Ком. Укр., 2, 1969, 55);

// мат. Частина простору, обмежена з усіх боків; те, що має довжину, ширину і глибину.

Геометричне тіло.

∆ Абсолю́тно чо́рне ті́ло див. абсолю́тно;

Небе́сні тіла́ — планети, зірки, комети і т. ін.

Наука про небесні світила розповідає нам, що є небесні тіла, зовсім не схожі на нашу земну кулю (Астр., 1956, 4);

Серед багатьох небесних тіл особливу увагу вчених завжди привертало Сонце — далека і загадкова зірка (Наука.., 10, .1962, 6).

2. Організм людини або тварини в цілому з його зовнішніми і внутрішніми проявами.

Він почутив [відчув], що його тіло труситься од голови до самих пальців на ногах (Н.-Лев., II, 1956, 301);

Ліниве тіло лева простяглося, Мов спекою пригнічене в полудне (Л. Укр., І, 1951, 422);

Зморене цілоденним блуканням тіло [Павлуся] вимагало відпочинку, здорового, життєдайного сну (Донч., II, 1956, 65);

[Кречет:] Греки любили людину, вони перші досконало вивчили форми людського тіла (Корн., І, 1955, 113);

Більш-менш водянистий нектар, висмоктаний з квіток, уже в тілі бджоли під час польоту починає змінюватись у медовий півфабрикат, який у вулику буде доведений до стану меду (Бджоли, 1955, 25);

// тільки одн. Умовна назва матеріальної оболонки людини як протилежності її духовному, психічному світу.

Дивись же на мене, сонце, й засмали мою душу, як засмалило тіло, щоб вона була недоступна для комариного жала… (Коцюб., ІІ, 1955, 229);

Перед ним стояв засмаглий русявий хлопець у звичайній шкіряній тужурці — один з тих типових дужих тілом і духом людей, яким судилось увійти в історію з ім’ям покоління переможців (Довж., І, 1958, 454);

// Останки померлої людини; мрець.

І на возах, на колесницях Із Колізея.. вивезли тіла; І повезли за Тібр (Шевч., II, 1963, 294);

Як обмивали тіло, то знайшли в діда на шиї гаманець, а в гаманці дві сотні грошей (Мирний, IV, 1955, 258);

Потім невдовзі батьки померли на однім році, а згодом і чоловіка не стало (за межу завівся з Гмирею та й… привезли вже з степу тіло саме). Лишилася сама з дитиною (Головко, II, 1957, 191);

Не знайшли ні друзі, ані кревні Рицарського тіла молодого, Щоб землі його продати [віддати] чесно, Щоб могилу насипать високу (Рильський, III, 1961, 241).

◊ Віддава́ти (відда́ти) ті́ло землі́ див. віддава́ти;

Грі́шне ті́ло — організм людини з усіма його фізіологічними проявами як протилежність її духовному, психічному світу.

Всередині чоловіка все тоншає і тоншає та ниточка, що з’єднує душу з грішним тілом, і Кузьма вже чує на спині смертельний піт, а на очах вологу (Стельмах, II, 1962, 295);

Душа́ з ті́лом розлуча́ється (розлучи́лася) див. розлуча́тися;

Душа́ проща́ється з ті́лом; Проща́тися з ті́лом і душе́ю див. проща́тися;

Душе́ю і ті́лом див. душа́;

[3] ті́лом і душе́ю — цілком, повністю.

Інший побит, вищі звичаї міські захоплюють її зовсім, з тілом і душею (Мирний, V, 1955, 360);

Мура́шки (кома́шки, мура́хи) бі́гають (бі́гали, забі́гали, пішли́, полі́зли й т. ін.) по ті́лу див. мура́шки, кома́шки, мура́ха; Промочи́ти до ті́ла див. промо́чувати;

Ті́льки душа́ в ті́лі див. ті́льки.

3. Тулуб людини або тварини.

Прив’язано човен до темного коріння. Замокли сухарі і цукор одмокрів, І згорбились тіла завзятих мандрівців (Рильський, I, 1960, 230);

У Романа було красиве тіло, розвинуте, біле, м’язисте, значно молодше за його порізане глибокими зморшками обличчя (Гончар, III, 1959, 43);

Її дужі, сильні ноги, що так легко носили її тіло по землі, тепер тремтіли і підгиналися (Тют., Вир, 1964, 511);

Ворона.. скікнула, неохоче підіймаючи на чорних крилах своє важке попелясте тіло (Стельмах, І, 1962, 525);

// Звичайно про наймасивнішу частину рослини (стовбур дерева, надземну частину гриба тощо).

— Ще одного [дуба] звалили, — святкував Денис, заганяючи гостре вістря в тверде тіло деревини. Розсівшись по траві, хлопці заходилися обідати (Тют., Вир, 1964, 244);

Плодові тіла вищих грибів переважно м’ясисті.

◊ Грі́шним ті́лом світи́ти — ходити в поганому, подертому одязі.

— Чим же невдоволені козаки? — спитав Чепіга. — Голі ходимо, грішним тілом світимо, — надривався чийсь голос. — Навіть сорочки на переміну немає (Добр., Очак. розмір, 1965, 123);

Поки були малі діти, менше було й того клопоту. Не голодні, не світять перед людьми грішним тілом — то й добре (Іщук, Вербівчани, 1901, 6);

Засвіти́ти [го́лим] ті́лом див. засвíчувати¹;

Прикри́ти [грі́шне] ті́ло див. прикрива́ти.

4. тільки одн. Шкірно-м’язовий покрив людини або тварини; м’язи, м’ясо.

Пазуха трохи розійшлася, і крізь ту невеличку прорішку біліло тіло (Мирний, III, 1954, 281);

На добрім хазяйстві Палагна набралась тіла, стала повна й червона (Коцюб., II, 1955, 334);

При повному місяці тіпають малу Вустю й приказують: «місяцю Адаме,.. — дай тіла на ці кості, а як не даси, то прийми мощі!» (Ю. Янов., 11, 1958, 183);

І бачило печальне віття, в холоднім світлі дальніх зір худеньке тіло крізь лахміття, упертий рот і карий зір… (Сос., ІІ, 1958, 81).

Повиступа́ли (повиступа́ють) си́роти на ті́лі див. повиступа́ти.

◊ Бу́ти в (при) ті́лі:

а) бути не худим, достатньої повноти.

— А яка вона з себе? — запитав я. — Дівка, як дівка. З ногами, руками, косами. При здоров’ї і в тілі (Є. Кравч., Квіти… 1959, 102);

Сам він був середнього зросту, не те, щоб гладкий, але при тілі, вбирався чисто (Мур., Бук. повість, 1959, 9);

б) бути вгодованим, ситим.

В гарній артілі й худоба в тілі (Укр.. присл.., 1955, 362);

Вбива́тися (вби́тися) в ті́ло див. вбива́тися¹;

Набира́тися (набра́тися) ті́ла див. набира́тися;

Спада́ти (спа́сти) з ті́ла (в, у, на ті́лі) див. спада́ти;

Сху́днути на ті́лі див. сху́днути;

Трима́ти (держа́ти) в чо́рному ті́лі кого — суворо поводитися з ким-небудь, примушувати багато працювати, погано годувати і одягати.

Тримав [Юхим] її в найчорнішому тілі і водночас тремтів і божеволів від однієї думки, що хтось зазіхне на єдине його багатство — на вроду дружини (Речм., Весн. грози, 1961, 22).

5. чого. Основна, наймасивніша частина чого-небудь; корпус чого-небудь.

Тіло греблі протинали два суцільні внутрішні тунелі, що йшли крізь товщу бетонного масиву від берега до берега (Голов., Тополя.., 1965, 37);

Котушки, що створюють обертове магнітне поле, розміщують у тілі статора (Нариси розв. прикл. електр., 1957, 154);

// Про корпус судна, літака і т. ін.

Важко повертав своє металеве тіло теплохід «Марафон» (Чаб., Балкан. весна, 1960, 417);

// Ствол артилерійської гармати або кулемета.

Кулеметники обмотали марлею станки й тіла своїх кулеметів (Перв., Атака.., 194б, 12).

6. перен. Про що-небудь єдине, що складається з погоджено діючих частин.

Ви почуваєте, що ви — частина того світу, невеличка цяточка його живого тіла, непримітний куточок його безмірної душі (Мирний, IV, 1955, 308);

[Кембль:] Громада — вільне й незалежне тіло (Л. Укр., IIІ, 1952, 21);

Зв’язок фактів мовно-етнічних з долею політичних тіл-держав звичайно не є прямим (Пит. походж. укр. мови, 1956, 104);

*У порівн. Так хай же все темне загине в немерклому сяйві побід. Ми з вами, як тіло єдине, керуєм у вічність свій літ (Сос., II, 1958, 483).