1. Великий тлумачний словник сучасної мови

тіло

ті́ло

-а, с.

1》 Матерія, речовина, що так чи інакше обмежена в просторі; окремий предмет у просторі.

|| мат. Частина простору, обмежена з усіх боків; те, що має довжину, ширину і глибину. Геометричне тіло.

|| В обчислювальній техніці – внутрішня частина інформаційного об'єкта, яка містить повідомлення про опис деякої дії.

Тіло блока спец. — послідовність операторів програмного блока, у тому числі операторів опису даних, вміщена між операторними дужками BEGIN і END.

Тіло програми спец. — виконувана частина програми.

2》 Організм людини або тварини в цілому з його зовнішніми і внутрішніми проявами.

|| тільки одн. Умовна назва матеріальної оболонки людини як протилежності її духовному, психічному світові.

|| Останки померлої людини; мрець.

3》 Тулуб людини або тварини.

|| Звичайно про наймасивнішу частину рослини (стовбур дерева, надземну частину гриба тощо).

4》 тільки одн. Шкірно-м'язовий покрив людини або тварини; м'язи, м'ясо.

5》 чого. Основна, наймасивніша частина чого-небудь; корпус чого-небудь.

|| Про корпус судна, літака і т. ін.

|| Ствол артилерійської гармати або кулемета.

6》 перен. Про що-небудь єдине, що складається з погоджено діючих частин.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тіло — ті́ло іменник середнього роду * Але: два, три, чотири ті́ла Орфографічний словник української мови
  2. тіло — Ті́ло, перен. 1. Орган, установа, що виконує певні функції в державно-адміністративному управлінні. Справа охорони дітий імолодіжи єсть також поважним суспільно-політичним проблємом і дасть законодатному тілу в многих напрямах багато роботи (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. тіло — (геометричне) фігура; (небесне) плянета, зірка, комета; (грішне) плоть; (мертве) труп; (дуба) стовбур; (тварини) туша; (судна) корпус; (гармати) люфа, о. хобот, сов. ствол; (єдине) ІД. моноліт; п! ТУЛУБ. Словник синонімів Караванського
  4. тіло — [т’іло] -ла, м. (на) -л'і, мн. т'іла, т'іл два т'іла Орфоепічний словник української мови
  5. тіло — ТІ́ЛО, а, с. 1. Матерія, речовина, що так чи інакше обмежена в просторі; окремий предмет у просторі. Шановний доктор має в собі щось подібне до наелектризованої палички лаку: зразу притягне до себе деяке легеньке тіло, а потім зараз відіпхне (І. Словник української мови у 20 томах
  6. тіло — Голим тілом світить. Обдертий, що аж тіло видно з під одежі. Маєш тіло чогось хотіло. Сам лиха напитав. Тіло блудить, ще й душу губить. Гріх тіла опоганює й душу і стягає кару. Тіло грішить, а душа терпить. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. тіло — А, с. П'яна людина. Відправте це тіло додому, бо він ледве на ногах стоїть. Словник сучасного українського сленгу
  8. тіло — (-а) с. Словник жарґонної лексики української мови
  9. тіло — (аж) мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  10. тіло — ТІЛО (тілесність) — філософський концепт, що визначає чуттєвий характер людського буття як його невід'ємну онтологічну ознаку. Звернення до проблематики Т. є одним із головних проявів онтологічного повороту філософської думки XX ст. Філософський енциклопедичний словник
  11. тіло — ПОКІ́ЙНИК (чоловік, який помер), ПОКІ́ЙНИЙ, НЕБІ́ЖЧИК, МЕ́РТВИЙ, ПОМЕ́РЛИЙ, УМЕ́РЛИЙ (ВМЕ́РЛИЙ), МЕ́РЛИЙ розм.; МРЕЦЬ, МЕРТВЯ́К, МЕРТВЕ́ЦЬ рідше, ТІ́ЛО, ПО́РОХ, ПРАХ заст., книжн. (останки померлої людини). Словник синонімів української мови
  12. тіло — Ті́ло, -ла, -лу; тіла́, тіл Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. тіло — ТІ́ЛО, а, с. 1. Матерія, речовина, що так чи інакше обмежена в просторі; окремий предмет у просторі. Шановний доктор має в собі щось подібне до наелектризованої палички лаку: зразу притягне до себе деяке легеньке тіло, а потім зараз відіпхне (Фр. Словник української мови в 11 томах
  14. тіло — Тіло, -ла с. 1) Тѣло. У поганому тілі погана душа. Ном. № 8509. узяти тіло. Пополнѣть. Отяглись (худі коні), узяли тіло, стали коні хоч куди. Мнж. 22. спасти з тіла. Похудѣть. 2) Трупъ. Коби тіло з хати взяли, я би оженився. Гол. II. 469. 3) боже тіло. Словник української мови Грінченка